Logo

Партія регіонів: проросійські екстремісти, регіональні сепаратисти і популісти…?

Тарас Кузьо{jcomments on}Якщо на президентських виборах оберуть Януковича, то Партія регіонів вперше візьме на себе всю відповідальність. Президента Януковича чекатиме вороже ставлення з двох сторін. Насамперед, з боку неконтрольованої ним «помаранчевої» парламентської більшості, яка лише збільшиться у розмірах за умов опозиції до Януковича По друге – від непідконтрольного йому уряду Тимошенко.

Янукович може спробувати розпустити парламент для того, щоб змінити коаліцію та уряд, і такий крок приведе його на шлях протистояння із Тимошенко. Позачергові вибори можуть підтримати Арсеній Яценюк та Віктор Ющенко для того, щоб утворити власні фракції у парламенті...Якщо Янукович програє вибори, то Партія регіонів, швидше за все, зніме його з посади керівника. 

Партія регіонів ніколи не була «політичною партією» у західному розумінні визначення цього терміну. Ця «партія» була заснована у 2001 році після об'єднання п'яти менших віртуальних партій, які або провалили можливість здобуття підтримки громадян під час виборів 1998 року, або були створені після них. Дві з них – Партія «Солідарність», очолювана керівником правління Національного банку України Петром Порошенком, та Партія «Красива Україна», очолювана тоді теперішнім мером Києва Леонідом Черновецьким з часом стали підтримувати Віктора Ющенка та блок «Наша Україна».

Партія регіонів стала великою політичною силою завдяки двом факторам. По-перше, вона отримала величезну фінансову підтримку від місцевих олігархів, таких як Ринат Ахметов, який у 2008 році за даними журналу «Кореспондент» був названий найбагатшою людиною у Європі та Євразії. По-друге, ця партія успішно об'єднала у єдину монолітну партію донецьку та східноукраїнську бізнес-еліту.

За часів Кучми Партія регіонів конкурувала із іншими провладними «центристськими» партіями, що було результатом президентського розділення та принципів політики у середовищі українських еліт. У період між обранням Ющенка у січні 2005 року та парламентськими виборами 2006 року Партія регіонів консолідувала свою силу в Україні і де-факто витіснила інші «центристські» партії. «Партії влади» з Дніпропетровська та Києва (Партія «Трудова Україна» та Соціал-демократична партія України (об'єднана) відповідно) розпалися чи стали ізольованими після того, як не потрапили у парламент у 2006 році. СДПУ(о) успішно потрапляла у парламент за результатами виборів у 1998 та 2002 роках , але втратила підтримку після обрання Ющенка, оскільки вона асоціювалася із дуже непопулярним Віктором Медведчуком, головою президентської адміністрації впродовж 2002-2004 років. Колишня провладна Народно-демократична партія (НДП) на чолі з Валерієм Пустовойтенком та Аграрна партія, очолювана парламентським спікером Володимиром Литвином ніколи не мали бази у регіональних бізнес-середовищах. НДП спіткала така ж доля, як і СДПУ(о) – вона стала ізольованою, в той час як Аграрна партія перейменувалася у Народну партію та пройшла до парламенту в складі блоку Литвина у 2007 році. У грудні 2008 року блок Литвина приєднався до демократичної (помаранчевої) коаліції.

Партія регіонів долучилася – особливо із 2004 року – до анти-помаранчевого громадянського фронту. Партія регіонів є всеохоплюючою парасолькою, яка об'єднує разом регіональних сепаратистів та пан-слав'янських екстремістів, колишніх виборців комуністів, облудних та корумпованих профспілковців, колишніх чи діючих учасників організованої злочинності, мільярдерів-олігархів, нормальних бізнесменів, дискредитованих колишніх прихильників Кучми та регіональних корумпованих чиновників. Донеччина – це єдиний регіон, де місцевий бізнес, політики, чиновницька та кримінальна еліти успішно були «сплавлені» у політичну машину, і вона є головною твердинею партії.

Більш об'єднуючим для Партія регіонів завжди було те, проти чого вона виступала, ніж те, що її об'єднувало, і ця різношерста група із багатьма різнобічними інтересами ніколи не буде здатна сформувати логічно послідовну та гармонійну політичну платформу. Політичні платформа ворожості до Помаранчевої революції Партії регіонів привела Януковича до прагнення помсти за те, що він досі розглядає як законне своє обрання 21 листопада 2004 року.

Партію регіонів роздирають на чотири частини народолюбці, організована злочинність, сепаратисти та проросійські екстремісти.

Бізнесмени проти народолюбства

Багато прихильників партії з бізнесової сфери знаходяться у опозиції до народницької політики, здійснюваної їх лідером – Януковичем. Його орієнтована на людей кампанія щодо підвищення мінімальної зарплати та соціальних виплат повторює януковичеву народницьку кампанію 2004 року, коли він був прем'єр-міністром і подвоїв розмір пенсій напередодні першого туру голосування, що відбувся 31 жовтня 2004 року.

Щоденна ділова газета «Дело» (від 24 вересня) обговорювала підвищення духу бунтарства всередині Партії регіонів серед депутатів-бізнесменів. Власник великого заводу «Мотор-Січ» В'ячеслав Богуслаєв був одним із найбільш помітних опонентів народолюбства Януковича, оскільки він був переконаний, що це призведе до «придушення їх бізнесу». Інший депутат Партії регіонів Юрій Бойко, голова Федерації роботодавців, просив прем'єр-міністра відкласти будь-які підвищення розміру мінімальної зарплати в інтересах «збалансованої економіки та регуляторної політики».

Організована злочинність

Перестрілка у Києві між двома кавказькими організованими кримінальними угрупуваннями була пов'язана із депутатом Партії регіонів Ельбрусом Тадеєвим. Автомобіль «Мерседес», який бачили від'їжджаючим з місця події, де одну особу було вбито, а другу – серйозно поранено – мав парламентські номери депутата Партії регіонів Ельбруса Тадеєва. Е. Тадеєв спочатку заявив, що його двоюрідний брат та колега займалися «спортом» (стрільбою) у парку, де сталася стрілянина, і стверджував, що він не має брата на ім'я Роберт Тадеєв. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко видав ордер на арешт Роберта Тадеєва, і оголосив на прес-конференції, що депутат Партії регіонів Е. Тадеєв належав до кавказької організованої кримінальної групи «Савлохи». Е. Тадеєв відповів, що Міністр внутрішніх справ - «хронічний брехун», і що у нього немає жодного брата на ім'я «Роберт». На нещастя для депутата Партії регіонів, «Українська правда» 25 вересня надрукувала розшифровку допиту Роберта, де він підтвердив, що Е. Тадеєв дійсно є його братом.

Також Міністр внутрішніх справ Луценко викриває те, що Е. Тадеєв був до 2001 року в списку розшукуваних учасників організованої злочинності, який був складений департаментом Міністерства внутрішніх справ з питань організованої злочинності, але потім він підозріло був виключений з цього списку. Не важливо, сказав Луценко, чи ці двоє є братами, чи ні. Що, незважаючи на все, таки має значення - це те, що Роберт користувався машиною із офіційно зареєстрованими парламентськими номерами, яка належать депутату парламенту, і що автомобіль «Мерседес» регулярно позичався його брату Роберту. Документи допиту, підготовані Міністерством внутрішніх справ після стрілянини із підписом брата були передруковані «Українською правдою» (від 25 вересня).

Регіональні сепаратисти

Проросійські регіональні сепаратисти та націоналісти, які часто є пов'язаними із організованою злочинністю - стають все більш та більш активними у Партії регіонів у Криму та Одесі. У вересні 2008 року Кримський парламент, де домінує Партія регіонів, проголосував за підтримку незалежності Південної Осетії та Абхазії. Лише дві інші організації, які також зробили подібне – це Нікарагуа та Палестинська терористична організація Хамаз.

Кримський лідер Партії регіонів Василь Кисельов був виключений з партії 15 вересня після того, як його було звинувачено у нанесенні шкоди «репутації партії». Чинним головою Кримської організації Партії регіонів було призначено Олексія Боярчука, голову Ялтинської міської організації Партії регіонів. Кисельов вже досить довго персонально конфліктував із спікером кримського парламенту Анатолієм Гриценком, і після виключення Кисельов переконував, що його усунули після того, як він спробував заблокувати корупційну діяльність високопосадовців у сфері землі, організовану керівництвом кримського парламенту. «Ці люди (тобто, Гриценко і кампанія) настільки завдали шкоди іміджу кримчан, Криму та іміджу партії, що її важко пояснити». («Українська правда», 16 вересня).

Кисельов звинуватив Януковича у розвалі Партії регіонів у Криму шляхом підтримки противників Кисельова, багато з яких були вихідці із кримської партійної організації, яку контролює організована злочинність. Кисельов також відкидає звинувачення у тому, що це був лише персональний конфлікт між ним та спікером кримського парламенту Гриценком.

Керівні посади у Криму очистили від прихильників Кисельова, і це був крок, що призвів до виходу ряду депутатів із парламентської коаліції «За Януковича!». Інші групи, які залишилася у більшості «За Януковича!» включають блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» (який асоціюється із крайньою лівою Прогресивною соціалістичною партією), Комуністичну партію, блок «Не так!» (пов'язаний із Соціал-демократичною партією України (об'єднаною)) та малу проросійську татарську групу (Курултай-рух). Татари у Криму традиційно є антиросійськими і підтримують національно-демократичні політичні сили. У конфлікті з Гриценком Кисельова підтримували крайні ліві та проросійські націоналістичні групи, які пройшли до кримського парламенту та місцевих кримських рад з блоком «За Януковича!».

Центральне керівництво Партії регіонів взяло сторону Гриценка у цьому конфлікті. Василь Джарти, народний депутат від Партії регіонів, який відповідає за Крим, визнав, що Партія регіонів втратила підтримку після приєднання крайніх лівих та проросійських націоналістичних груп, включаючи російський блок та російську громаду. Обидві російські націоналістичні групи отримали третину місць у кримському парламенті у складі блоку «За Януковича!». Вони також одержали представництво у значній кількості місцевих рад Криму завдяки їх участі у блоці «За Януковича!». Російські націоналістичні групи зазначили про своє небажання підтримувати Януковича на президентських виборах, оскільки у конфлікті з Кисельовим він підтримав спікера кримського парламенту Гриценка.

Янукович говорить у пресі про розкол кримської партійної організації, дорікаючи Тимошенко та його президентським конкурентам у провокуванні конфлікту ззовні. «Це є психологічною атакою», - наголошує Янукович. «Наші опоненти, без сумнівів, потирають руки через те, що ми сваримося і що кримчани в нас розчарувалися, і тому мають підтримувати Юлію Тимошенко. Я переконаний, що наші політичні опоненти отримають на президентських виборах сурову відповідь від кримських виборців», - сказав Янукович на кримському телебаченні 26 вересня. Такі висловлювання ігнорують реальні особисті та бізнесові конфлікти, які інфікували Партію регіонів у Криму, Одесі та інших місцях.

Проросійські екстремісти

Бізнесова конкуренція у Одесі призвела до усунення місцевого олігарха Леоніда Клімова від керівництва місцевою організацією Партії регіонів через побоювання, що він скоротить фінансові ресурси, доступні для кампанії Януковича у одеському регіоні. Місцева бізнес-компанія Клімова контролює всі місцеві осередки Партії регіонів у Одеській області та їх діяльність, що не є нетиповим для партії: злиття бізнесу та політики. Якщо Янукович програє вибори, то Партія регіонів втратить свою лідерську позицію на півдні України, прогнозують «Коментарі» (від 11 вересня). Клімова ж усунули через його «скандальний» імідж, писали «Коментарі» (від 11 вересня), який завдає шкоди місцевій популярності Партії регіонів, та більше того – знизив рівень підтримки партії до 22% у порівнянні із 62%, які партія мала на позачергових виборах у вересні 2007 року.

Партія регіонів шукає інших підтримувачів для місцевого осередку в Одесі, і поміж них – скандальна партія «Родина». Це може привести Партію регіонів до жахливого альянсу із екстремістською проросійською силою, чий лідер – Ігор Марков, має кримінальне минуле, яке сягає 1995 року. Марков був включений у список розшукуваних осіб Службою безпеки України з 11 вересня, і є підозри, що він втік із клініки до транс-дністерського сепаратистського анклаву в сусідній Молдові. Це вже не перший випадок, коли чи то корумповані, чи некомпетентні у забезпеченні правопорядку (чи із обома рисами одразу) офіцери дозволяли підозрюваному втекти з України.

У Одесі активісти партії «Родина» впродовж останніх трьох років проводили кампанію терору проти проукраїнських чи «помаранчевих» прихильників, особливо влітку 2007 року, коли українські громадські організації організували протести проти урочистого відкриття пам'ятника цариці Катерині. Кульмінацією панування терору Маркова стало трагічне вбивство у квітні цього року 21-річного активіста українського націоналістичного студентського руху Максима Чайки Антіфою (антифашистами) – громадською організацією, пов'язаною з партією «Родина». Це стало другим загальновідомим випадком, коли українські націоналістичні активісти були вбиті російськими націоналістами: перший випадок – це вбивство співака Ігоря Білоконя у Львові у травні 2000 року.

Відомо, що Марков фінансувався із власних фінансових джерел, але мережа антиукраїнських організацій по всій Одесі також таємно фінансувалася російськими грошима. Його антиукраїнська злочинна діяльність у місті впродовж останніх трьох років ігнорувалася президентом Ющенком та двома інституціями, які він контролює за Конституцією: Службою Безпеки України та Генеральною прокуратурою України – аж до моменту вбивства Чайки.

«Родина» також фінансувалася місцевою організованою злочинністю та російською інтелігенцією, згідно із даними СБУ та Міністерства зовнішніх справ України. Двоє російських дипломатів були вислані з України у серпні після того, як вони були звинувачені у діяльності «несумісній з їх статусом» (тобто, у шпигунстві). Цими дипломатами були генеральний консул у Одесі та старший радник російського посла, чиї обов'язки стосувалися питань Чорноморського флоту. Консул з Одеси також таємно надавав фінансову підтримку «Родине».

Дві потенційні пастки для Партії регіонів

Насамперед, якщо на президентських виборах оберуть Януковича, то Партія регіонів прийде до влади і вперше візьме на себе всю відповідальність. Партія регіонів була у опозиції впродовж ери Ющенка (навіть тоді, коли вона перемагала на парламентських виборах у 2006 та 2007 роках) і могла, таким чином, уникати відповідальності за перебування у владі.

Президента Януковича чекатиме вороже ставлення з двох сторін. Насамперед, з боку неконтрольованої ним «помаранчевої» парламентської більшості, яка лише збільшиться у розмірах за умов опозиції до Януковича (як це сталося у 2006-2007 роках). По друге – від непідконтрольного йому уряду Тимошенко. Янукович може спробувати розпустити парламент для того, щоб змінити коаліцію та уряд, і такий крок приведе його на шлях протистояння із Тимошенко. Позачергові вибори можуть підтримати Арсеній Яценюк та Віктор Ющенко для того, щоб утворити власні фракції у парламенті.

По-друге, якщо Янукович програє вибори, то Партія регіонів, швидше за все, зніме його з посади керівника особливо через те, що у такому випадку він програє вже двоє президентських виборів. Зміщення Януковича може призвести до головного та запізнілого розділення Партії регіонів. У Криму Партія регіонів, вже зараз глибоко розділена, неминуче розпадеться на друзки, залишивши після себе порожнє місце, на яке з часом зможе розширити свій вплив блок Тимошенко («Українська правда» від 6 жовтня). Зрозуміло, що Партія регіонів потребує, щоб її очолив власний «Яценюк» - представник молодої генерації у партійному керівництві.

Висновки

Партія регіонів є єдиною «центристською» політичною партією, яка вижила у післякучмівську еру у «доброму здоров'ї», в той час як більшість інших «центристських» партій занепали чи розпалися. Це випливає із того факту, що з «центристських» партій лише Партія регіонів має дві потужні регіональні бази (донецько-луганську (Донбас) та Крим), куди вони повернулися під час ери Ющенка. Незважаючи на те, що Індустріальний союз Донбасу (ІСД) є регіональним бізнесовим конкурентом Сістем Кепітал Менеджмент, чий головний керівник – Ринат Ахметов є головним спонсором Партії Регіонів, але від – ІСД – ніколи не спонсорував своєї власної політичної партії у Донбасі. Все це робить донбаський регіон відмінним від двох інших «центристських» регіональних твердинь: Дніпропетровська та Києва. У Дніпропетровську Трудова партія (за ери Кучми очолювана Віктором Пінчуком та Сергієм Тигіпком та пов'язана із пінчуковою корпорацією «Інтерпайп») конкурувала із Ігорем Коломойським (група «Приват»), який підтримував Помаранчеву революцію та президента Ющенка. У Києві Соціал-демократична партія України (об'єднана) ніколи не могла забезпечити своє домінування, оскільки місто традиційно підтримувало національну демократію та «помаранчеві» партії.

Партія регіонів розколота на чотири шматки і тримається купи лише завдяки тому, чому вона протистоїть та чого боїться, аніж завдяки конкретній ідеології та тому, чого партія хоче досягти. Як партія у опозиції вона не була ефективною у тому, щоб запропонувати будь-яку альтернативу щодо політики, здійснюваної урядом Тимошенко. Можна також додати, що Янукович не був ефективним лідером опозиції.

Template Design © Joomla Templates | GavickPro. All rights reserved.