A+ A A-
  • Written by Марина Пирожук
  • Hits: 6232

Колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеман: "Тимошенко показала, що вона політик перспективний"

Дітмар Штюдеман (фото - www.ukma.kiev.ua){jcomments on}Знаєте, скрізь сваряться. І в нас політики сваряться. Але це відбувається у певних рамках. В Україні рамки взагалі відсутні. Гадаю, що тут причина у боротьбі за владу -безмежну, неподільну і непідконтрольну. Ось і все. Цим Україна і відрізняється. Якщо ця проблема стане предметом дискусій у суспільстві, тоді Україна стане на правильний шлях.

- Пане Штюдеман, Євросоюз останнім часом не приховує своє роздратування Україною і зокрема діями української влади. Чи поділяєте Ви таке ставлення європейців до України і яких грубих помилок , на Ваш погляд, припустилося українське керівництво?

- Я мушу сказати, що останнім часом нам дуже важко говорити з людьми, які мають вирішувати фундаментальні питання країни. Такі різнобічні погляди, суперечки неприпустимі. Якщо до нас звертаються люди з ясними позиціями, то нам з ними легко говорити. У них цього нема.

- Ви маєте на увазі Ющенка з Тимошенко?

- Я маю на увазі політичне керівництво України. Крім Ющенка з Тимошенко є ще й Янукович. Тут нема просто здатності і єдиного розуміння, що таке Європа і ЄЄ для України.

Всі звичайно говорять:ми європейська країна, у нас європейське коріння, наш курс-це Європа і таке інше. Але це порожні слова. Оскільки не реалізовується найголовніше, на чому тримається європейська ідея і ЄС загалом – принципи демократії. Звичайно Україна європейська країна, але говорити про справжню демократію не доводиться. В Україні відсутні демократичні інституції. Те, що у вас є, це лише якийсь своєрідний вид демократії. Бачите, демократія – це не якесь віросповідання, це по-суті механізм здійснення волі народу. В Україні абсолютно відсутній контроль влади. Це найбільша біда.

- За зовнішню політику в Україні відповідає Президент...Що йому заважало, на ваш погляд?

- Важко зазирнути в чужу душу і сказати чому. Гадаю, що найбільше негативу країні принесли зміни до Конституції 2004р. Така Конституція неробочоздатна так би мовити. Тоді ці зміни внесли в пакет домовленостей. Але досі ситуацію не виправили. Чому? Мені важко зрозуміти. Мені шкода, що теперішній президент у перші місяці свого президентства не зайнявся цим питанням, оскільки тоді у парламенті всі можливості були відкриті. Зараз не той парламент і не той президент. Вважаю, що питання розподілу влади в Україні є ключовим. Ускладнює ситуацію те, що в країні керують не демократичні установи, а персонажі.

- А чому Президент, на ваш погляд, не виправив цю ситуацію, маючи ще величезні повноваження у перший рік? Це нерішучість чи нерозуміння складності наслідків такої політреформи?

- Річ у тім, що президент після отруєння був хворий. Фізично хворий. Психічно хворий. У тому сенсі, що він постійно думав над тим: що зі мною зробили, скільки у мене ще часу є і що власне відбувається у мене в організмі? Тут йому треба віддати належне, бо він жертва процесу. І про це мало говорять. Гадаю, що у цьому сенсі президент залишиться в історії. З іншого боку, я не розумію, як можна шукати компроміси в питанні Конституції. Я вам скажу так, президент з усіма своїми правами може бути не лише важливою фігурою для країни, а й творцем міцних і стабільних перспектив країни, якщо він є людиною обізнаною.
Стосовно ж парламенту, то говорити про розвиток в країні партійної системи рано. Якщо у ЗМІ постійно говорять, що у парламенті близько 300 мільйонерів, то уявіть собі, чим вони можуть займатися. Така ситуація неприродна і ненормальна. Вони мають займатися іншими справами. Тому цей парламент не спроможний також виконувати волю народу.

- Багатьох в ЄС найбільше роздратовують публічні сварки Ющенка з Тимошенко. І ви говорите про те, що відсутність спокійної і єдиної позиції керівництва України на міжнародній арені завдає найбільшої шкоди в її євроатлантичних устремліннях...

- Знаєте, скрізь сваряться. І в нас політики сваряться. Але це відбувається у певних рамках. В Україні рамки взагалі відсутні. Гадаю, що тут причина у боротьбі за владу -безмежну, неподільну і непідконтрольну. Ось і все. Цим Україна і відрізняється. Якщо ця проблема стане предметом дискусій у суспільстві, тоді Україна стане на правильний шлях. Звичайно уже багато й зроблено. Українці суттєво відрізняються у цьому сенсі від росіян. Там тиша, там є залізна рука. Говорити там про якісь перспективи неможливо. В Україні інша ситуація безумовно.

- Чи можна Україні в контексті цього сподіватися на євроінтеграцію в осяжній перспективі. Чи коректно взагалі називати якийсь термін, коли Україна зможе реально приєднатися до євроспільноти, 10, 15 чи може більше років?

- Гадаю, що це питання одного покоління. Окрім уже сказаного, має бути ще громадянське суспільство, яке б розуміло, що воно не лише відповідає за себе, а й за країну. Вони спостерігають за політичним базаром, де торгуються. Але майже нічого не роблять.

- Під час помаранчевої революції робили...

- Ні звичайно це було і є. Якщо знову ж таки порівнювати з Росією, то можна казати, що в Україні є громадянське суспільство. Знаєте, що я вам скажу. Потрібно вкладати кошти в освіту, в молодь. Зробити це пріоритетною сферою і тоді почнуться серйозні зрушення в країні. Коли суспільство почне розуміти, що вони також відповідальні за країну, все буде гаразд.

- Чи не має упередженого ставлення країн ЄС до України?Під час минулорічного газового скандалу, який розпочала Росія більшість європейських країн зайняла дещо егоїстичну позицію і думала виключно про свої інтереси, залишивши тим самим Україну саму у боротьбі з Росією? А деякі країни навіть підтримали позицію Росії. Чи не було це помилкою з боку євроспільноти?

- Тут є кілька проблем. По-перше, ЄС ще між собою недостатньо організовано діє, оскільки є різні інтереси. Звичайно позиція ЄС має бути також об»єднаною.

- Ви згодні, що торік Україна вирішувала самотужки питання, в тому числі й ті, які стосувалися інтересів ЄС ?

Ні, не згоден. Україна припустилася великої помилки. Найголовніше, що вона практично нічого не зробила, аби пояснити ситуацію в своїх інтересах. Росія між тим була на всіх майданчиках і кричала, що Україна краде і порушує договори. Україну не було чути. І це найбільша помилка. Україна, як виявилося, не лише не готова, а й нездатна створювати ту інформаційну мережу, на основі якої країну визнають, розуміють і сприймають. Це також питання відсутності стратегії розвитку країни. Чи вдасться вам заспокоїти Росію у питанні газу? Не знаю. Інколи мені здається, що пані Тимошенко значно гнучкіше цим займається і що їй вдається з ними домовлятися.

- В Україні триває виборча президентська кампанія. Хто з кандидатів у президенти має найбільше шансів у разі перемоги налагодити стосунки України з ЄС? Чия кандидатура найкраще сприймається у Німеччині зокрема і в ЄС загалом, на Ваш погляд?
Тільки не відповідайте в класичних категоріях дипломатії. Мовляв підтримуватимемо кожного, хто переможе.

- (Сміється...) Бачите, це не наша справа, які ваші кандидаті у президенти- хороші чи нехороші, судимі чи несудимі. Це ваша справа. Кожен народ отримує владу, яку заслуговує. І тут нічого не вдієш. Мені особисто здається, що Тимошенко показала, що вона політик все ж таки перспективний.

(Пан Дітмар Штюдеман - колишній посол Німеччини в Україні)