A+ A A-
  • Written by Тарас Кузьо
  • Hits: 6392

Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (друга частина)

Ющенко, Тимошенко{jcomments on}

Перша частина

Антагонізм Ющенка до Тимошенко знищив у 2008 році його популярність та унеможливив для нього шанс перемогти при обранні на другий термін. Тимошенко стає єдиним кандидатом від демократичних політичних сил, яка може кинути виклик та перемогти Януковича. ... за умов виходу в другий тур проти Януковича, Тимошенко матиме сильну позицію, завдяки якій може звернутися до виборців із тим, що лише у неї однієї вистачило духу взяти на себе відповідальність за Україну під час найгіршої з 1930-их років кризи.

Так само, як і в 2006 році, демократичні сили перемогли на позачергових виборах 2007 року завдяки високому рівню громадської підтримки на користь БЮТу. Результати БЮТ у виборах 2007 року дали демократичним силам можливість сформувати парламентську більшість. У 2006 році демократичні політичні сили домоглися парламентської більшості за участю трьох політичних сил. А в 2007 році цього досягли завдяки лише двох політичних сил (БЮТу та «Нашої України»), і з них саме БЮТ отримав більше голосів – із минулорічних 23% до цьогорічних 31%.

«Наша Україна» отримала ті ж 14% у 2007, як і в попередньому 2006 році. «Наша Україна» у 2007 році перемогла лише в одній області, а в 2006 – аж у чотирьох. Натомість БЮТ у 2007 посилив свій вплив у східних та південних областях.

Повернення Тимошенко на посаду прем'єр-міністра у грудні 2007 року не призвело до стабілізації стосунків із президентом Ющенком. Президентська агресивна стратегія, втілювана РНБО та президентським секретаріатом, блокувала впродовж цілого 2008 року спроби виконання урядових рішень. Коли уряд Тимошенко здійснював виплати знецінених вкладів радянських банків, він втілював у життя другий із проектів указів президента із виборчої кампанії 2004 року. Але з боку Ющенка знову лунала критика та звинувачення у «популізмі», коли уряд почав виконувати завдання ющенківської передвиборчої програми 2004 року.

Антагонізм Ющенка по відношенню до Тимошенко знищив у 2008 році його популярність та унеможливив для нього шанс перемогти при обранні на другий термін. Тимошенко стає єдиним кандидатом від демократичних політичних сил, яка може кинути виклик та перемогти Януковича.

Тимошенко стає найпопулярнішим політиком України

Стати найпопулярнішим політиком у 2008 році Тимошенко допомогли два фактори.

По-перше, вона ігнорувала більшість особистих нападок з боку Ющенка та секретаріату президента. Друге – це виконання нею передвиборчої обіцянки БЮТу від 2007 року щодо виплати знецінених радянських вкладів. Висновок очевидний: якщо виконувати передвиборчі обіцянки, як це зробив БЮТ, то українські виборці тебе підтримають. Якщо ні, то, як бачимо на прикладі Соціалістичної партії чи президента Ющенка, українські виборці підтримки не нададуть. Час українським політикам почати проявляючи повагу до громадян України, які є обізнаними та розумними виборцями.

Починаючи з літа та до кінця 2008 року взаємостосунки між президентом та Тимошенко стрімко псувалися. І це почалося із абсурдного звинувачення у «зраді», що спричинило розвал демократичної коаліції.

Міжнародний імідж України був зруйнований довготривалими президентськими нападами на уряд, відсутністю парламентської коаліції після виходу «Нашої України – Народної самооборони» з неї та вимогами з боку президента провести позачергові вибори, і в цей час, восени 2008 року, глобальна фінансова криза накрила Україну. Зі сторони здавалося, що стратегія президента полягала у тому, щоб було «чим гірше – тим краще» - у надії зашкодити популярності Тимошенко на майбутніх президентських виборах. Заклики Тимошенко створити уряд національної єдності, щоб перебороти глобальну фінансову кризу, були проігноровані президентом та так званою опозицією.

Переговори з Партією регіонів щодо створення коаліції національної єдності – провалилися, оскільки Янукович не захотів жодних керівних посад та жодної відповідальності в боротьбі з глобальною кризою. Утворення ж коаліції національної єдності могло б позитивно вплинути на подолання кризи.

Тимошенко наносить поразку газовій мафії

Впродовж 18 місяців розколу у помаранчевому альянсі лише Тимошенко та БЮТ протистояли впровадженню слабко підготованої конституційної реформи зразка 2006 року та корупційної діяльності посередника у газовій сфері РосУкрЕнерго (РУЕ). Уряд, очолюваний Юрієм Єхануровим, у січні 2006 року запропонував такий газовий договір, що БЮТ змушений був у тому ж місяці голосувати проти нього. Олексій Івченко, голова Нафтогазу України, який підписав корупційний газовий договір, був у той самий час головою Конгресу українських націоналістів – однієї із шести політичних партій, які входили у 2006 році до виборчого блоку «Наша Україна».

Як наслідок, корупційність РУЕ вплинула на кожний аспект української політики. «Корупція у газовій промисловості є тим фактором, на якому лежить найбільша відповідальність за втрату шляху, означеного революцією», сказав Андре Вільсон, старший науковий співробітник Європейської Ради із зарубіжних відносин у Wall Street Journal від 28 січня 2009 року. Видання "The Economist» ( від 20 серпня) пише: «Національна ідея була дискредитована цинічністю та корумпованістю політиків, які є при владі та які заплямовані непрозорими газовими оборудками з Росією».

Партія регіонів та президентський секретаріат були захоплені газовим лобі РУЕ. Рідний брат президента – Петро Ющенко, депутат від «Нашої України – Народної самооборони», голосував разом із Партією регіонів проти уряду, оскільки йому також загрожувала втрата корупційних надходжень від РУЕ. Тоді ж український найбільший телеканал Інтер потрапив під вплив РУЕ і використовувався для запуску нападів на уряд, роблячи посміховище із «свободи слова» в Україні.

Газовий договір 2009 року, переговори щодо якого провів уряд Тимошенко, був першим за всю 18-річну історію незалежності України, який не передбачав корумпованого газового посередника.

Тимошенко демонструє сильне лідерство в боротьбі з економічною кризою

Лідерство Тимошенко стало особливо виражене впродовж її правління українською' економікою під час глобальної фінансової кризи, яка серйозно вдарила по Україні в 2008-2009 роках. Прем'єр-міністр Тимошенко проявила сильну політичну волю і незаперечне лідерство в наступних шести пунктах: у переговорах із Міжнародним валютним фондом стосовно $16.4 мільярдної стабілізаційної позики , в реалізації програми додаткового фінансування українських банків, у керуванні дефіцитним бюджетом держави завдяки ручному режимові, , у стабілізації курсу гривні та як переможець у війні проти газової мафії (РосУкрЕнерго).

На одинадцятому році після першого приходу в політику Тимошенко опинилася на перехресті, дуже важливому для її політичної кар'єри. Тимошенко намагається досягти неможливого: одержати перемогу як керівник уряду на виборах за часів найгіршої з 1930-тих років кризи. "Україна показала зразковий антикризовий менеджмент завдяки кільком високопоставленим керівникам – насамперед прем'єру Юлії Тимошенко і хорошій роботі міжнародних фінансових інституцій", – пише загальновизнаний експерт по Україні, Росії і Східній Європі, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки імені Петерсена Андерс Аслунд в "Moscow Times".

Павло Булгак повторює майже те саме: "За час боротьби з кризою Юлія Тимошенко продемонструвала свою успішність не лише як управлінця, антикризового менеджера, а й економіста, спроможного зрозуміти передовий світовий досвід подолання криз і застосувати його до українських реалій. Як наслідок, за прогнозами МВФ, економіка України вже 2010 року матиме позитивне зростання валового внутрішнього продукту на рівні 3%" (gazeta.ua, 02.09.2009).

Сім аргументів, чому наступним президентом України стане Тимошенко

Тимошенко має за собою сім переваг, які можуть допомогти їй здобути перемогу на президентських виборах у січні 2010 року.

Найпершим, що завжди гарантувало їй успіх – назвемо її впевненість у власних здібностях, надзвичайну рішучість, і те, що вона - одна із небагатьох українських політиків зі справжньою харизмою. А найважливіше – це якості сильного лідера, чого бракує іншим кандидатам у президенти.

Друга: Тимошенко є найкращим в Україні учасником виборчих кампаній. Парламентські вибори 2002, 2006 та 2007 років показали, що українці завжди віддавали більше голосів за БЮТ, ніж це показували різноманітні передвиборчі опитування.

Третя перевага полягає у тому, що «запас міцності» Арсенія Яценюка вичерпано, і він ніколи не пережене Тимошенко, чий рейтинг зростатиме в процесі передвиборчої кампанії. Тимошенко має базове ядро підтримки, що складає 14-20%, а в Яценюка такого немає. Він є одночасно «телевізійним проектом» та «великим бізнес-проектом», який підтримує співвласник РУЕ Дмитро Фірташ і такі олігархи як Віктор Пінчук та Ринат Ахметов.

Четверта: українські виборці у 2004 році голосували проти Януковича, і у 2010 році знову голосуватимуть проти нього. Це особливо актуально тепер, коли Янукович оголосив про свій намір: надати статус російській мові як другої державної.

П'ятою перевагою є те, що загальна підтримка шести «помаранчевих» кандидатів (45-50%) завжди є більшою, ніж загальна підтримка на користь Партії регіонів та комуністів (35-40%).

Шоста: навіть якщо Тимошенко втратила за останні 2 місяці частину прихильників на Західній Україні то це компенсується зростанням підтримки у Центральній Україні та на півдні . Як продемонстрували вибори 1994 та 2004 років, позиція Центральної України є визначальною для українських президентських виборів, а у цьому стратегічно важливому регіоні Тимошенко домінувала завжди. Партія регіонів та комуністи разом набрали лише 6% під час виборів у Київради (травень 2008 р.) у порівнянні із 51%, який набрали «помаранчеві» партії та блоки (і найбільше голосів набрав БЮТ – 23%).

Під час президентських виборів 2010 року Тимошенко зможе вибудувати сильну підтримку для себе та БЮТу у Західній та Центральній Україні та продовжуватиме боротьбу за прихильників на сході та півдні, розпочату у 2007 році.

Сьома перевага - у тому, що за умов виходу в другий тур проти Януковича, Тимошенко матиме сильну позицію, завдяки якій може звернутися до виборців із тим, що лише у неї однієї вистачило духу взяти на себе відповідальність за Україну під час найгіршої з 1930-их років кризи. Цей аргумент додатково підсилить її міцний імідж перед виборцями.

Висновок

Протягом останнього десятиліття Тимошенко показала – чи то в уряді, чи в опозиції, що її характеру властиві харизматичність, лідерство, сильна політична воля і впевненість в собі; всі якості, які необхідні для успішного президентства. І головне: бажання стати першою в Україні жінкою-президентом. Нарешті Україна отримає у власній хаті господаря/господиню, готову протистояти внутрішнім та зовнішнім викликам України в наступному десятиріччі.

Доктор Тарас Кузьо є старшим науковим співробітником Кафедри українських студій Торонтського університету та професором-дослідником Карлетонського університету в місті Оттава. Він є редактором видання «Ukraine Analyst».