A+ A A-
  • Written by Сергій Грабовський
  • Hits: 6147

Таємні сюжети передвиборної Вікторини

Василь Противсіх{jcomments on}За тиждень до Нового 2010 року Центральна виборча комісія винесла попередження чинному прем'єру і кандидату у президенти Юлії Тимошенко за скаргою Василя Противсіх, який звинуватив суперницю в контрагітації та використанні адмінресурсу. Звернімо увагу на цей акт, перепрошую, політичної порнографії: Тимошенко зовсім не закликала "не голосувати "за" Противсіх". Вона просто закликала виборців голосувати результативно. Виявляється, тепер це в Україні крамола. Крім того, оперетковий Противсіх, який раптом виявляється кращим з-поміж кандидатів знавцем виборчого права і до голосу якого охоче дослухається ЦВК... Це навіть не смішно. Але впадає в око інше: "за" відповідне рішення проголосували 8 з 14 присутніх членів ЦВК, 4 були проти, 2 – утрималися.

 

Центральна виборча комісія винесла попередження чинному прем'єру і кандидату у президенти Юлії Тимошенко. Попередження винесене за скаргою також кандидата Василя Противсіх, який звинуватив суперницю в контрагітації та використанні адмінресурсу. Зокрема, Противсіх мав претензії щодо висловлювань Тимошенко під час одного з мітингів, у якому, на його переконання, вона взяла участь як прем'єр, і закликала не голосувати "проти всіх".

Звернімо увагу на цей акт, перепрошую, політичної порнографії: Тимошенко зовсім не закликала "не голосувати "за" Противсіх". Вона просто закликала виборців голосувати результативно. Виявляється, тепер це в Україні крамола. Крім того, оперетковий Противсіх, який раптом виявляється кращим з-поміж кандидатів знавцем виборчого права і до голосу якого охоче дослухається ЦВК... Це навіть не смішно. Але впадає в око інше: "за" відповідне рішення проголосували 8 з 14 присутніх членів ЦВК, 4 були проти, 2 – утрималися.

Звичайно, Тимошенко через суд легко скасувала цю постанову. Але головне тут – наявність більшості у ЦВК, очевидно, готової ухвалити рішення будь-якого рівня абсурду, якщо це рішення спрямоване проти прем'єра.

Майже паралельно з тим конференція суддів адміністративних судів України поклала на Олександра Пасенюка виконання обов'язків глави Вищого адміністративного суду. За рішенням конференції Пасенюк має виконувати ці повноваження до законодавчого врегулювання питання, хто здійснює призначення на адмінпосади в судах. Саме у Вищому адмінсуді будуть розглядатися скарги, пов'язані з виборами президента.

Рішення дуже цікаве. П'ятирічний термін повноважень Пасенюка на посаді добіг кінця 22 грудня 2009 року. Законодавчо питання призначення на такі посади не врегульоване. Цілком логічно, що в.о. за цих обставин має стати заступник глави суду. І вже точно не зібрання голів раніше підпорядкованих Пасенюкові судів має вирішувати його долю (взагалі-то це оцінити інакше, як акт корупції, важко). Але справа не тільки в цьому. Виявляється, на конференції були присутні депутати з фракції Партії регіонів Лавринович та Ківалов, які підтримували кандидатуру Пасенюка. Іншими словами, цілком "незалежний" суддівський корпус дозволив те, за що у будь-якій нормальній країні за ґрати відправився б і він сам, і відповідні депутати, і лідер фракції, і багато-багато інших істот – я в цьому глибоко переконаний. Утім, у нормальній країні про такий шлях розв'язання проблеми ніхто б і не подумав. А в Україні – можна. Тільки для того, щоб Вищий адмінсуд був апріорі налаштований... Ви ще не здогадалися, проти кого?

Подібного ґатунку повідомлення на передвиборну тематику, які надходять одне за одним останнім часом із різних регіонів України, зміцнюють думку про те, що реалізується сценарій зриву виборів. Принаймні, це один із головних сценаріїв, які готуються спільно секретаріатом президента та виборчим штабом Партії регіонів, і який може стати головним у разі несприятливого для обох Вікторів фінішу виборчої кампанії і неприйнятних для них настроїв електорату.

Те, що зараз президентською командою та її фактичними союзниками в боротьбі проти Юлії Тимошенко підготовлені і реалізуються одночасно кілька сценаріїв, - це прямий результат провалу в 2004 році плану "Кучма-3". Тоді був ретельно, до деталей пророблений сценарій зіткнення двох сил – "біло-блакитних" і "помаранчевих", наслідком якого став би розкол країни, нелегітимність щойно обраного глави держави, вуличні заворушення, пряма загроза громадянської війни, - і тут увесь у білому з'являється "рятівник України" Леонід Данилович, якому повністю підконтрольний президентській адміністрації Конституційний Суд заздалегідь дав дозвіл балотуватися на посаду глави держави, визнавши другий президентський термін Кучми першим.

Проте масштабний народний рух проти фальсифікації виборів (було заплановано, що на вулиці вийде десь по 50-100 тисяч люду з кожної зі сторін, але "помаранчевих" натомість підтримало щонайменше вдесятеро більше учасників масових акцій), ініціативні і наступальні дії протестуючих різко змінили ситуацію.
Не випадково Віктор Пінчук, побувавши на Майдані, зателефонував до свого високопоставленого тестя і з розпачем сказав: "Папа, всьо пропало!" Отож так ретельно підготовлений сценарій, як то кажуть, накрився мідним тазом унаслідок спонтанної активності громадянського суспільства, тому зараз президентський секретаріат та офіційна опозиція докладають усіх зусиль, щоб, по-перше, мати напоготові одразу кілька варіантів дій, підкріплених фінансовими та організаційними ресурсами, по-друге, щоб унеможливити активність громадянського суспільства, ба, саму можливість спонтанних дій великих груп виборців, оскільки така активність потенційно здатна перекреслити найхитромудріші сценарії всі вкупі.

На виконання другого кинуті величезні сили. Головне – щоб у людей було сум'яття у душах, щоб вони виявилися дезорієнтованими, щоб впали у відчай – бажано такий масовий, як тільки можна. І хоча властиво економічних підстав для такого відчаю, якщо розібратися, немає, - але головне вплив на психіку, на масову свідомість і підсвідомість, щоб цілком реальні лиха часу глобальної кризи бачилися у гіпертрофованому вигляді, як щось абсолютно безпросвітне, а вихід із кризи видавався чимось украй примарним. Відомо, що навіть за нормального стану економіки, за її стабільного підйому, вміло закручена за допомогою ЗМІ кампанія брехні та наклепів здатна посіяти паніку і підірвати цей підйом. А якщо зважати на те, що відсоток ущент безвідповідальних демагогів в українській політиці, очевидно, перевищує середньосвітову норму у кілька разів, то це завдання не таке й важке...

Принаймні, щодо частини виборців та структур громадянського суспільства дружні зусилля президентського секретаріату і штабу Партії регіонів досягли успіху. Результатом стали соціальна апатія та ірраціональний відчай певних груп населення, виявлені у різних формах, і передусім у настанові на неучасть у голосуванні (за прогнозами соціологів, в Україні не було тенденції до такої масштабної ігнорації виборів громадянами). Це ж як вигідно не тільки під оглядом виборчих інтересів, а й на перспективу – змусити громадян діяти проти своїх інтересів і перетворити народ на політично пасивну біомасу, нездатну на спільну раціональну діяльність.

А знешкодженням інституцій громадянського суспільства займається тим часом особисто Віктор Ющенко.

Скажімо, перед Новим роком він в інтерв'ю журналістам дніпропетровських телеканалів назвав прем'єра Юлію Тимошенко "першою загрозою української демократії". Ясна річ, Віктор Янукович, котрий хотів 2004 року силою розігнати Майдан і не покаявся у цьому – не найбільша загроза, а от Тимошенко, котра своїми активними діями зумовила успіх Майдану і наступну "коронацію" Ющенка – це найбільша загроза? А потім президент повторив свою улюблену тезу останнього часу: "Нам потрібен український прем'єр-міністр". Що має на увазі дуже демократичний глава держави? Чистоту крові? Чи щось інше? Пояснень немає, є своєрідна мантра. А тим часом виборцям анонімні "доброчинці" безплатно підкидають у поштові скриньки брошурку Дмитра Чобота з ретельно розписаною "неправильною" генеалогією Юлії Тимошенко...

Отож частина структур громадянського суспільства, орієнтована на Ющенка, перетворюється на казна-кого, а інша частина виявляється збитою з толку. А Ющенко, вже після Нового року, додає під час зустрічі з жителями міста Моршин на Галичині: "Свобода слова – це те, що журналісти знають назву фірми чоловіка Юлії Тимошенко, яку вона забула. Свобода слова – це є те, щоб журналісти знали, чи "Вареничну" тітки Юлії Тимошенко у Дніпропетровську не протекціонує прем'єр-міністр, і чи є там парасолька. Оце свобода слова!"

Виявляється, свобода слова зовсім не має стосунку до того, на які гроші жирує старший президентський син, куди поділися кошти, зібрані на дитячу "Лікарню майбутнього", побудову якої патронує президентська дружина, і чому глава держави накопичив тільки на "Запорожець", хоча їздив і їздить зовсім на інших авто. Ні, це зовсім не свобода слова – коли хтось прагне дізнатися про все це. І про подаровану Ющенком Януковичу державну дачу у Межигір'ї. Свобода слова – це боротьба з Тимошенко!

Ось так дезорієнтуються і виборці, і структури громадянського суспільства. А за цих обставин і "підчистити" результати виборів, і, головне, за наглої потреби зірвати їх. Для того слухняні державні і недержавні структури, що мають контролювати правильне проведення президентських виборів та запобігати всім негативним моментам у їхньому перебігу, зараз роблять вочевидь абсурдні кроки й ухвалюють відверто заангажовані рішення. Що, суспільство й політикум їх проковтнули? Чудово, коли настане потрібний час, і не таке проковтнуть. Нікуди не подінуться.

Головне, щоб знайшлися "правильні" виконавці, бодай частина з-поміж тих, хто відповідає за вибори, а тоді збитий з толку масовий виборець та розколоте й дезорієнтоване громадянське суспільство нічого не зможуть протиставити неформальному (чи таки формальному?) блоку двох Вікторів. А далі – справа нехитра. Буде знову (технології напрацьовані) заблокований парламент, створений якийсь паралельний центр виконавчої влади, відкриті Голопупенківським районним судом кримінальні справи проти особливо небезпечних конкурентів – все елементарно, чи не так? І влада залишиться у тих руках, які нічого не крали. Крім хіба що шапок та народних сподівань на краще життя.

Сумні перспективи? Так, якщо розрахунок на дезорієнтацію і апатію десятків мільйонів українців виявиться вірним...

Цікаво:

  • Ющенко: крах останнього міфу;
  • Українська демократія під загрозою?;
  • «Мотиви участі Тимошенко у виборах - довести, що вибір українців на Майдані не був марним» - політологи;
  • Тимошенко vs Янукович: шанси на перемогу;
  • Політологи називають теперішню виборчу кампанію деструктивною і найбільш примітивною;
  • Ющенко та Янукович є найбільш бажаними президентами для олігархів - думка експертів;