A+ A A-
  • Hits: 5703

Юлія Тимошенко: «залізна принцеса»

Катаріна та Роман Волчук

Юлія Тимошенко{jcomments on}Вона – помаранчева революціонерка, яка спокусила націю та стала глобальною іконою стилю. Зараз, незважаючи на втрату мільярдних статків, Юлія Тимошенко призначена для того, що стати наступним президентом України – якщо вороги не знищать її до цього.


 

Перетворення Юлії Тимошенко із простого політика у лідера революції розпочалося у морозну листопадову ніч 2004 року в Києві, столиці України. Із сотнями тисяч людей на вулицях, які протестували проти фальсифікацій результатів виборів, що розтоптали перемогу кандидата у президенти Віктора Ющенка... Коли напруга зростала надзвичайно. Ширилися чутки, що війська пересуваються містом, щоб придушити повстання, і Тимошенко, проникаючи всюди зі своїм союзником Ющенком, привела величезний натовп перед стрій солдатів, які охороняли президентську адміністрацію.

Лише цим єдиним вчинком її перетворення було завершене. Менше ніж за десятиріччя Тимошенко змінила свій імідж від спаплюженого олігарха, якого ненавиділа вся країна, на улюбленицю мас. Але її шлях був далеко не легким. В країні, відомій своїм зневажливим ставленням до жінок, Тимошенко проводжала президентів та прем'єр-міністрів, була ув'язнена та, як найбільш популярний політик країни, навіть зазнала спроби ймовірного замаху. Якщо вона зробить вибір, то у віці 47 років може стати наступним президентом України. Наслідки її політики як лідера цієї геополітично важливої країни мають потенціал стати відчутними по всьому континенту.

Історія її приходу до влади дає уявлення про нестабільність та небезпечність світу української політики. Помаранчева революція з Тимошенко серед ключових постатей означила завершення корисливого недемократичного режиму Леоніда Кучми, який нечесними шляхом під час виборів намагався проштовхнути обраного ним наступника – Віктора Януковича. Але влада, незважаючи на альянс президента Ющенка та прем'єр-міністра Тимошенко, згодом занурилася у чвари, відкриваючи шлях Януковичу для повернення на посаду прем'єр-міністра у вересні 2006 року. Щоб попередити спробу Януковича отримати повний контроль над парламентом, Ющенко тієї ж весни розпустив парламент на підставі кількох фіктивних причин. В той час як Янукович виборов найбільшу кількість місць у парламенті під час наступних виборів, Тимошенко набрала близько третини голосів, і зараз прихильники Ющенка впевнено переключаться на неї, покладаючись на її перемогу, якщо вона створить альтернативу президентству Януковича.

Її нелегкий початок давав небагато шансів для того, що з нею відбулося. Вона народилася у східноукраїнському місті Дніпропетровську у 1960 році, і її батько залишив сім'ю, коли Юлії було лише три роки. Дуже мало відомо про її минуле, навіть її дівоче прізвище залишається у таємниці. Навчаючись в університеті на економіста, вона у 1979 році виходить заміж за Олександра Тимошенко, народжує у 1980 дитину – дочку Євгенію (її дочка, до речі, також вивчала економіку у Лондонській шкоді економіки і у жовтні 2005 року вийшла заміж за Шона Карра, британського рок-співака та бізнесмена).

Магазин відеопрокату, який Тимошенко відкрила у 1988 році скоро став прибутковою справою, і у 1991 році Юлія вже стає директором Української нафтової компанії (УНК) – невеликого бізнесу у сфері торгівлі нафтою. Розуміючи можливості, які самі по собі відкривалися внаслідок розвалу Радянського Союзу, вона реорганізувала УНК у енергетичну компанію – Об'єднані енергетичні системи, яку було створено як прямого імпортера та постачальника природного газу з Росії до України у період надприбуткових пострадянських років середини дев'яностих.

Опоненти стверджують, що впродовж цього періоду її компанія імпортувала та продала, уникаючи оподаткування, величезну кількість вкраденого газу – це те, що вона рішуче заперечує. Але якою б не була правда, виглядає, що вона виплила нагору завдяки особистим статкам (припускається, що це принесло їй близько 11 мільярдів), своєму прізвиську «газова принцеса» та неймовірному розумінню суті прибуткового, корумпованого та дуже непрозорого режиму торгівлі газом між Україною та Росією.

Будучи призначеною у 1999 році на посаду віце-прем'єр-міністра з питань газопостачання та енергетики у реформістському уряді на чолі з Ющенком, Тимошенко реформувала цей сектор шляхом закриття надприбуткових «дірок». Але газові барони, чию тіньову діяльність вона зупинила, у січні 2001 року загнали її в глухий кут завдяки президенту Кучмі. Її політично мотивований арешт відбувся через місяць на підставі звинувачень у видатках на хабарі, контрабанді, фальсифікаціях документів та уникненні податків. Подальше ув'язнення, тривалістю у цілий місяць, було, напевне, визначальним у її житті: через те, що вона спробувала смак влади, прагнула реваншу чи просто відчуваючи моральне обурення. І Тимошенко народилася як політик – «хрестоносець».

Утворивши після цього Блок Юлії Тимошенко (БЮТ), вона у 2001 році очолила кампанії вуличних протестів, які виступали за повалення режиму Кучми після того, як його було пов'язано із вбивством українського журналіста. Хоча тоді їй це не вдалося, Тимошенко стала справжнім «жалом», спрямованим проти Кучми, і кульмінацією стала її ключова роль у Помаранчевій революції. Більше того, її запальна риторика та безкомпромісна позиція щодо визначеного Кучмою наступника – Януковича, та його ролі у виборчих фальсифікаціях - мобілізували маси для того, щоб вимагати справедливості. Справедливості, яка слугувала для того, щоб під час повторного туру голосування було обрано Ющенка. Нагородою для Тимошенко стала посада прем'єр-міністра. І зараз питання стосуватиметься того, що та скільки вона зможе зробити у майбутньому.

Незважаючи на доволі часті успіхи Тимошенко, її опоненти боролися за те, щоб знайти засоби проти неї. В країні, де жінка зазвичай відіграє лише роль підтримки, вона грала у свою власну гру. Оскільки за радянських часів у політичній еліті, де домінували чоловіки, укази та рішення приймалися за зачиненими дверима без присутності підлеглих, Тимошенко добилася хорошого ставлення до себе високопрофесійними публічними кампаніями. (Це той фактор, який призвів до її звільнення Ющенком через його докори, що як прем'єр-міністр вона повинна була проводити менше часу в телестудіях). З одним із найбільш досконалих іміджотворчих механізмів у Європі, вона знаходиться далеко попереду своїх опонентів, які лише зараз почали розуміти цінність презентації самих себе.

Те, що вона дуже жорстка - не викликає сумнівів. Будь-хто, хто може сперечатися з президентами та вижити всупереч силам, розгорнутим державою - заслуговує на титул «залізна леді», чим вона, зазвичай, пишається. (Вона відома тим, що її порівнюють із Маргарет Тетчер, яка й досі є прикладом в Україні; і у вересні перебуваючи у Великобританії, Тимошенко наполягла на тому, щоб сфотографуватися з нею). Її опоненти просто падають «на лопатки» через її жорсткість, заповзятість та стійкість. Фактично єдине, з чим погоджуються її головні суперники – Янукович та Ющенко – це у необхідності тримати Тимошенко під контролем. Вона ж, без сумнівів, здатна викинути з влади їх обох.

Тимошенко використовує не соромлячись свою зовнішність. Не випадково ж БЮТ вимовляється так само, як англійською «краса». Будучи прем'єр-міністром, у 2005 році вона з'явилася на обкладинці української версії журналу «Еlle», позуючи у дизайнерській сукні, і коли раніше під час інтерв'ю її запитали, де краще бути – на обкладинці у «Time» чи у «Playboy», Тимошенко віддала перевагу останньому, додаючи, що вона, напевне, дещо повнувата для нього. Офіційний сайт БЮТу переповнений фото свого лідера.

Тимошенко навіть використовує свою зачіску як засіб політичної боротьби. Коса, притаманна українським селянкам, є сміливим але ризикованим вибором у країні, де багато людей намагаються забути про своє походження з простолюдинів. Однак, ця стратегія принесла свої плоди, оскільки традиційні конотації коси підвищили довіру до неї як до національного політика. Коса стала її «товарним знаком», і тепер її миттєво впізнають повсюди у світі. Нещодавно її відтворила Кайлі Міноуг у календарі, а Сієна Міллер – професіонал стилю – використала її під час цьогорічної церемонії вручення премії «Золотий глобус». Коли недоброзичливці Тимошенко намагалися підірвати довіру до неї, звинувачуючи у носінні перуки, то однією із найчудовіших, швидше за все, прес-конференції політичного діяча та колишнього міністра стала та, під час якої вона розплела свою косу перед представниками міжнародної преси, щоб показати, що це її справжнє волосся.

Її вишуканість є балансом між народним стилем та дизайнерським вбранням, завжди яскравими та нерідко сміливими. Незважаючи на твердження, що доходи її сім'ї у 2005 році, коли вона була прем'єр-міністром - були меншими ніж 10 000 доларів, було підраховано, що вона мала стільки дизайнерського одягу, вартість якого щонайменше складала 30 000 доларів. Доля її статків, надбаних у дев'яності - залишається за таємною завісою. Тимошенко стверджує, що все було знищене за часів Кучми, коли вона була у опозиції до нього, але міф про статки зміцнюється завдяки вбранню.

Її харизма є легендарною. Російський президент Владімір Путін, якого підозрюють у «м'якому» ставленні до Тимошенко, на одному із офіційних прийомів є ЄС запропонував наступні поради для переговорів із нею: «Не дивіться на неї; а пишіть детальні нотатки; і після цього йдіть додому, прийміть душ, і лише тоді перечитайте свої записи»». Вона може захопити і тримати, тиснути, як це можуть робити лише кілька осіб: полум'яно, турботливо, кокетливо – це є вона, яка вселила в протестуючих прагнення боротися задля досягнення цілі під час революції. Незважаючи на те, що вони підтримували Ющенка, вона була єдиною, кому вони повірили. Після двох наступних провалів у 2005 році, багато людей відчули себе обдуреними – він у їхніх очах був лише просто «головою, яка говорить». Через рік, коли Ющенко вийшов на сцену на головному майдані Києва під час святкування річниці Помаранчевої революції – люди скандували «Ю-лі-я, Ю-лі-я».

У країні, яка визнається однією із найбільш корумпованих у світі, антикорупційні заклики Тимошенко викликають резонанс. Завдяки її невтомним доріканням політичній та економічній елітам України за їх зловживання владою, виборці не відчувають жодних труднощів щодо того, щоб відкласти у темний кут свого розуму її незрозуміле минуле, коли справа йде до виборів. Дійсно, при співставленні з нею жовчних, орієнтованих лише на рейтинг політиків – її популярність просто «злітає до небес»: під час парламентських виборів 2002 року вона набрала 8% голосів; у 2006 році – 22%; і минулого місяця її блок набрав близько 31%. Під час президентських виборів 2009 чи 2010 року за поточними оцінками, вона буде відбирати виборців у чинного президента. І виглядає так, що її головний суперник Янукович повинен буде мати з цим справжню битву.

Її успіх на останніх виборах, таким чином, є гірко-солодким для Ющенка з їх відновленим попереднім альянсом: без Тимошенко він втратить контроль над парламентом. А разом із нею – влада буде знаходитися в її руках. Його перевершили, перехитрили і, в кінцевому рахунку, він може через неї покинути владу.

Найнеприємнішим для Ющенка та Януковича є те, що заклики Тимошенко є загальнонародними, а їхні – ні. Ющенка підтримують майже виключно на Західній Україні, а Януковича – на Сході та Півдні, і кожного з них ненавидять у інших частинах країни. На відміну від цього, Тимошенко отримала більшість в багатьох українських виборчих округах під час вересневих парламентських виборів. І зараз вона, схоже, є єдиними політиком, який здатний зібрати в єдине ціле країну, розділену за мовними, етнічними та релігійними чинниками, яка намагається знайти своє місце у світі. Україна постійно розривається між тяжінням до Росії та принадами Заходу, і вона може легко «розірватися», якщо напруга стане занадто сильною. Виглядає, що Тимошенко вперше в історії незалежної України пропонує месиджі, які стосуються усіх розрізнених частин країни.

Ось така її непереможна привабливість є для Тимошенко найбільшою загрозою – загрозою для її власної безпеки. Вона ослаблює та знесилює домінуючі сили в Україні: вона знає політичну систему зсередини, досягає виконання справ і не шукає компромісів. Як прем'єр-міністр вона пригрозила, що буде проводити націоналізацію багатьох компаній, які зробити ряд українців мільярдерами. У середовищі, де політики, які не дотримуються «визначеної лінії» - потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди, у якому Ющенка, як це відомо, було отруєно під час компанії на пост президента – вона є вкрай вразливою. Вона вже потрапляла у серйозну автомобільну аварію у 2002 році, але не у подібну на такі, які вбили багатьох інших українських політиків.

Небажання Тимошенко діяти обережно не залишають достатньо можливостей для примирення та взаємодії. Її успішність є тривожним дзвоником для Москви – будь-які сутички між Києвом та Москвою можуть викликати переляк у столицях Європейського Союзу. Її пан-українські заклики загрожують підривом кремлівській стратегії «розділяй та володарюй» по відношенню до країни, а її «хрестовий похід» проти корупції – зачіпає корисливі інтереси у енергетичних взаємостосунках з Росією. Цілком можливо, що погрози, які раніше у цьому місяці зробив російський енергетичний гігант Газпром щодо скорочення обсягів постачання газу до України, якщо не буде погашено заборгованість у 1,3 мільярди доларів - пов'язані із успіхом БЮТ на виборах. Повернувшись до влади, вона, без сумнівів, перешкоджатиме будь-яким діям з боку Росії щодо контролювання української газотранспортної системи. Оскільки понад 90% газу до ЄС постачається з Росії по трубопроводах України, то забезпечення своїх прав власності є ключовим питанням для Москви. Залежність ЄС від української енергетично-транспортної системи робить Західну Європу однозначного вразливою перед будь-якими діями Москви по скороченню газопостачання як засобу отримання своїх інтересів в Україні.

Тимошенко напружено працює, щоб провести усе якнайбільш спокійно. У ході нещодавньої компанії вона говорила більш повільно і використовувала мову тіла більш контрольовано. В той же час вона відновила себе на міжнародній арені, знаючи, що демонстрація її міжнародної респектабельності не зашкодить її політичним амбіціям в Україні.

Проте, незважаючи на її вражаючий підйом та нещодавні зусилля задля здобуття нового іміджу, Тимошенко доводить, що вона може зробити завершальний крок від лідера революції до лідера країни. Юлія Тимошенко маже зробити ще одне перетворення, потрібне від неї, якщо вона хоче досягти висот для своєї країни.

Катаріна Волчик, заступник директора Інституту європейських досліджень Університету Бірмінгема.

(Джерело:http://www.independent.co.uk/news/people/profiles/julia-tymoshenko-the-iron-princess-397875.html)

Цікаво:

  • Політологи тлумачать заяву Ющенка як помсту виборцям і його нездатність думати про національний проект;
  • Ірина Бекешкіна: Нам соціологам треба знову зібратися і розібратися;
  • Ресурси Януковича вичерпані, а Тимошенко доведеться для перемоги попрацювати за вільний електорат-політологи;
  • «Мотиви участі Тимошенко у виборах - довести, що вибір українців на Майдані не був марним» - політологи;
  • Тимошенко vs Янукович: шанси на перемогу;