A+ A A-
  • Written by Тарас Кузьо
  • Hits: 7096

Західні мас-медіа про Януковича: колишній злочинець, корумпований та інтелектуально некомпетентний (No Comment)

Yanukovych-bad-face
{jcomments on}«... На прихильників свободи в Україні чекає п'ять непростих років. Залишаються реальні загрози нинішньому суверенітетові: зокрема, Росія може використовувати газ як зброю, а також може спалахнути сутичка через Кримський півострів, де більшість населення – росіяни, а в Севастополі заправляє Чорноморський флот Росії»... 

Британські мас-медіа

Editorial, «Ukraine: Unhappy return».
Редакційна стаття, «Україна: нещасливе повернення».
(The Guardian, 9.2.2010).

«... Багато що залежатиме від якостей людей в оточенні нового президента та його здатності протистояти кумівству та корупції».

«...лакмусовим папірцем його президентства буде його здатність заручитись підтримкою україномовного Центру та Заходу країни».




Luke Harding, «Yulia Tymoshenko to appeal against Ukraine election results».
Люк Гардінг, «Юлія Тимошенко оскаржуватиме результати виборів в Україні».
(The Guardian, 14.2.2010).


«...Реакція Росії на обрання Януковича була на диво стриманою, що є відображенням напруження, яке панувало між Москвою та партією Януковича напередодні виборів».

«...Виступаючи минулого тижня, Янукович натякнув, що він може продовжити контракт про перебування російського Чорноморського флоту в Криму, який добігає кінця в 2017. Також ходять чутки, що він планує укласти 30-річний договір про оренду в стилі військової бази Гуантанам».

«Під час виборчої кампанії він також пообіцяв визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії, окупованих Росією регіонів Грузії».

Timothy Garton Ash, «The sight of Ukraine»s lumpen victor should stir the EU»s own into action».
Тімоті Гертон Еш, «Перемога на виборах в Україні люмпена Віктора повинна спонукати ЄС до дій».
(The Guardian, 11.2.2010).


«...Україна ще не втрачена. Так, обрання Віктора Януковича, чиї фальсифікації на виборах президента України в 2004 році викликали Помаранчеву революцію, стало приголомшливим поверненням назад; проте це не тріумф блакитної контрреволюції».

«... На прихильників свободи в Україні чекає п'ять непростих років. Залишаються реальні загрози нинішньому суверенітетові: зокрема, Росія може використовувати газ як зброю, а також може спалахнути сутичка через Кримський півострів, де більшість населення – росіяни, а в Севастополі заправляє Чорноморський флот Росії».

«Навіть згідно з низькими стандартами посткомуністичної політики Янукович має риси люмпена.Попри ретельну обробку з допомогою американських політичних консультантів і "ватажка" Пола Манафорта, говорить він досі дуже туго...»

«Єдиний позитив – що, як і багато інших повільних і неповоротких на язик лідерів посткомуністичного світу, він об'єднає молодих українців у відчутті сорому, огиди і глуму».

«Янукович є «сірим і невиразним лідером».

Stefan Wagstyl and Roman Olearchyk, «Yanukovich asserts substance over style».
Стефан Вагстіл I Роман Олеарчик, «Янукович наполягає, що попри відсутність стилю, він є ефективнішим.»
(Financial Times, 18.1.2010).

«Коли справа доходить до публічних виступів, Віктор Янукович, колишній водій вантажівки та провінційний бюрократ, не може рівнятись з Юлією Тимошенко, його суперницею, яка вміє красиво говорити».

«Янукович пообіцяв підтримати інтеграцію України в ЄС, включаючи заплановану угоду про зону вільної торгівлі, зберігаючи при цьому дружні відносини з Росією. Він наполягає на тому, що його плани щодо приєднання до Митного союзу під головуванням Москви "не суперечитимуть" інтеграції в ЄС, якщо відбуватимуться "за прикладом Світової організації торгівлі».

«...Янукович пообіцяв співпрацювати з Міжнародним валютним фондом, ...Однак, він звинуватив МВФ у втручанні в українську політику...»

Editorial. «Ukrainian U-turn?»
Редакційна стаття, «Розворот України на 180 градусів?»
(Financial Times, 8.2.2010).


«...Тепер справа за Януковичем, він повинен довести не тільки те, що змінилась Україна, але і те, що він вже не та людина, якою був раніше. Медіа-радники допомогли йому позбутись вигляду радянського апаратника, але ще необхідно пересвідчитись, чи еволюціонувала його позиція разом з його країною».

«...Але мало що в Януковичу свідчить про те, що він здатний впоратись з цим завданням. Залишається сподіватись, що зміцнення демократії, яке таким парадоксальним чином привело його до влади, також змусить його робити правильний вибір».

Stefan Wagstyl, «Doubts emerge about Ukraine reform».
Стефан Вагстіл, «Проведення реформ в Україні викликає сумнів».
(Financial Times, 9.2.2010).

«Його прибічники наполягають на тому, що вони модернізують економіку, однак колишній прем»єр-міністр, який обіймав цю посаду в 2003-2004 та 2006-2007, повертається у крісло, маючи в послужному списку небагато заслуг в сфері реформ».

«...його цілі є дещо незрозумілими, наприклад, він одночасно закликає Україну приєднатись до митного союзу з Росією та домовитись про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом».

«...Великим випробуванням для Януковича стане відновлення економіки зі спаду та відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом, який призупинив свою програму допомоги в обсязі 16,4 мільярдів доларів».
«Фонд вимагає реформ, зокрема зменшення державних витрат. Однак, Янукович пообіцяв підвищити пенсії та відмінити податки для малого бізнесу на п'ять років».

«...Другим великим випробуванням стане газова торгівля. Янукович пропонує створення консорціуму разом з Росією та ЄС в якості партнерів для управління державним трубопроводом України».

Gideon Rachman, «Oranges and Lemons in Ukraine».
Гідеон Рахман, «Апельсини і лимони в Україні».
(Financial Times, 8.2.2010).


«Янукович – це «недоумкуватий колишній карний злочинець».

«Янукович у ході виборчої кампанії сказав, що однією з його цілей є членство України в СОТ. Україна вступила до СОТ у 2008 році».

Richard Balmforth and Pavel Polityuk, «Ukraine»s Yanukovich backs wage rises opposed by IMF».
Річард Балмфорт та Павло Політюк, «Янукович підтримує збільшення зарплат, проти якого виступає МВФ».
(Reuters, 27.1.2010).


«...Віктор Янукович заявив, що у разі свого обрання, він спробує переглянути програму допомоги МВФ в обсязі 16,4 мільярдів доларів, зазначаючи, що він підтримує збільшення зарплат, проти якого виступає Фонд».

«...Він також прогнозує проведення дострокових парламентських виборів, щоб замінити діючий уряд Юлії Тимошенко новим. Це також може зашкодити відновленню позики Міжнародного валютного фонду цій колишній радянській країні».

«Oranges and lemons».
"Помаранчі та лимони".
(Economist, 14 січня 2010).


«...Порівняно високі рейтинги Януковича жодним чином не пов»язані з його інтелектуальними здібностями, його чесністю або досягненнями».

«... Багатьох відштовхують його бандитські манери, очевидні складності з формулюванням думок та два терміни у в»язниці, які він відсидів в молодості. Його роль головного лиходія виборів 2004 року, якого підтримувала Москва, є чи не найменшою з його проблем...»

«Думка про те, що ця людина представлятиме Україну, є просто принизливою,» – говорить один бізнесмен.

«Соромно навіть думати про цю людину, яка представляє Україну».

«Ukraine»s election. Five years on in Kiev».
«Вибори в Україні. Київ, п'ять років потому».
(The Economist, 21 січня 2010).

«Янукович є плоть та кров кланової системи.
До 20 років він двічі відсидів за кримінальні злочини.
Коли почалась Помаранчева революція, Янукович та його прихильники привезли з Донецька загрозливих на вигляд бандитів для протидії помаранчевому натовпу.
Навіть сьогодні Янукович не збирається каятися: "Фальсифікації не було доведено...»

«... деякі члени команди Януковича зовсім не викликають довіри. Серед них колишній міністр фінансів Микола Азаров, архітектор репресивної податкової інспекції...»

«An orange and two lemons».
«Помаранч та два лимони».
(The Economist, 21 січня 2010).

«Янукович не визнає, що намагався сфальсифікувати вибори у 2004 році. У нього бандитське минуле, від двічі сидів за гратами. Він також не має жодних ознак інтелектуальних або політичних талантів, необхідних успішному президенту».

«Ukraine's presidential election. Orange squashed».
«Розчавлений помаранч».
(The Economist, 8 лютого 2010).


«...Недорікуватий та схильний до жорстокості Янукович майже нічого не зробив для перемоги на цих виборах. Він відмовився від телевізійних дебатів з Тимошенко, щоб не пошитися в дурні...»

«...Янукович вигідно скористався провалами Ющенка, який не спромігся виконати жодну зі своїх виборчих обіцянок та проявив майже ірраціональну ненависть до Тимошенко».

«В першому турі виборів 17 січня Ющенко отримав трохи більше 5% та закликав свої прихильників у Західній Україні голосувати проти обох кандидатів. Саме ці 4% виборців, скоріш за все, позбавили Тимошенко перемоги».

«... Вибір Януковича на президентську посаду не стане ні катастрофою, ні проривом для української олігархічної політичної системи. Він успадкує країну зі слабкими інституціями, проблемною економікою та розчарованим населенням. Він, скоріш за все, не зможе з цим впоратись».

«Victory for the blue camp».
«Перемога блакитного табору».
(The Economist, 11.2.2010).

Янукович «є колишнім ув'язненим, ставлеником Москви і безграмотним телепнем і бандитом».

«Янукович не є далекоглядним реформатором. Він – плоть і кров корумпованої системи правління, яка завжди перебувала в гонитві за рентою і яка домінувала в Україні з моменту здобуття незалежності в 1991 році. Перебуваючи на посаді губернатора Донецька він служив інтересам свого покровителя Рината Ахметова, найбагатшої людини в Україні, який вийшов переможцем у жорстокій війні за контроль над донецьким металургійним сектором і шахтами.»

«Підкуп суддів або прокурорів на захист інтересів бізнесу процвітає й надалі. Янукович почувається як вдома в Москві, а не в Брюсселі. Янукович буде ревно захищати інтереси магнатів України».

Французькі мас-медіа

«L'Ukraine, divisée et en crise, choisit son président».
«Розколота та охоплена кризою Україна обирає президента».
(Le Monde, 15.1.2010).


«...Ці вибори, на яких він має від 26% до 42% підтримки, можуть стати реваншем Януковича, колишнього водія вантажівки з повадками радянського апаратника...»

«Однак, фаворит виборів не дуже полюбляє дебати. Він відмовився зустрітись один на один з Тимошенко».
«...Їхні плани є зовсім різними: авторитаризм та ностальгія за пострадянським періодом у випадку Януковича, реформи та європейська інтеграція у випадку Тимошенко».

Канадські та американські мас-медіа

Editorial, «Between West and East».
Редакційна стаття, «Між Заходом та Сходом».
(Globe and Mail, 25.1.2010).


«...Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко є кращим з двох кандидатів на посаду президента країни, які залишились після першого туру виборів 17 січня. Вона є більш ліберальною, як в політичному, так і економічному плані, а також більш прозахідною, ніж Віктор Янукович...»

«...Хоча Янукович заявляє, що підтримує економічну інтеграцію з Європейським Союзом, зокрема угоду про зону вільної торгівлі, він є дуже непослідовним, відстоюючи митний союз з Росією».

«...Янукович, можливо, вже не здається такою страшною фігурою, якою він здавався в напруженій атмосфері 2004..., його ухиляння від прямої відповіді на питання, чи збирається він визнавати незалежність двох проросійських сепаратистських регіонів Грузії, викликає підозри, що у разі обрання президентом, він схилятиметься до Москви...»

«Yanukoyvch Lead in Ukraine Could Be Illusion».
«Перевага Януковича на виборах в Україні може бути ілюзією».
(New York Times, 18.1.2010).


«...Але його перевага після недільного голосування може виявитись ілюзорною, коли ці двоє зійдуться в фінальному турі виборів 7 лютого. Багато-хто прогнозує мінімальний розрив між двома кандидатами».

«Аналітики зазначають, що попередня перевага Януковича у 10 відсотків – 35 відсотків голосів на недільному голосуванні проти 25 відсотків Тимошенко – вводить в оману, оскільки Тимошенко, скоріш за все, забере більшість голосів інших 16 кандидатів, які вибули з перегонів».

Clifford J.Levy, «Ukraine»s Premier Stumps For Her Turn at the Top».
Кліффорд Дж. Леві, «Тепер черга українського прем»єра потрапити на вершину».
(New York Times, 5.2.2010).


«Янукович – це «новоспечений необтесаний приятель Кремля».

Matthew Kaminski, «Ukraine Needs the West»s Support».
Метью Камінскі, «Україні потрібна підтримка Заходу».
(Wall Street Journal, 27 січня 2010).


«...Небагатослівний та грубуватий Янукович походить з "радянизованого" промислового Сходу – або, згідно з уїдливим зауваженням Тимошенко, "Кам»яного віку" – та грає цю роль. Однак, він вже не той кандидат, яким був в 2004, тепер він більш обтесаний та впевнений. Тепер він говорить західним послам, з якими колись так боявся зустрічатись, що він не продасть свою країну Мокві, і що йому потрібна їхня підтримка в якості важеля проти напористої Росії...»

James Marson, «Yanukovych baits IMF».
Джеймс Марсон, «Янукович випробовує терпіння МВФ».
(The Wall Street Journal Europe, 28.1.2010).


«Фаворит президентських виборів в Україні Віктор Янукович у середу заявив, що у разі свого обрання він запровадить збільшення соціальних витрат, яке може поставити під загрозу життєво-важливу позику від Міжнародного валютного фонду».

«...Він подав сигнал, що не виключає проведення дострокових парламентських виборів, що може завадити запровадженню жорстких заходів, яких вимагає МВФ для відновлення позики».

«Росія будує два трубопроводи в обхід України, відомі як Північний та Південний потік... Він також зробив досить суперечливе зауваження щодо можливої участі України у будівництві цих трубопроводів».

«Янукович також зробив реверанс в бік Москви, ...розкритикувавши Захід за "подвійні стандарти" у визнанні
незалежності Косово від Сербії та відмові зробити те саме у випадку Південної Осетії та Абхазії, які за підтримки Росії відкололись від Грузії в 2008».

«Янукович, який в 2008 закликав Україну визнати незалежність цих сепаратистських республік, відмовився сказати, чи зробить він цей крок як президент».

James Marson, «In Ukraine, the Death of the Orange Revolution».
Джеймс Марсон, «Смерть Помаранчевої революції в Україні».
(Time, 3.2.2010).


«...Янукович, як то кажуть, "не дай боже з хама пана" – в молодості він двічі відсидів за гратами за насильство та пограбування...»

«Його стратегія цього разу була проста: нагадати виборцям про безлад в країні та вказати пальцем на опонентів. "Україна стала однією з провідних країн у світі щодо корупції саме тому, що країну очолював помаранчевий уряд," – заявив він в одному з останніх інтерв'ю "Тайм". (Хоча насправді ця проблема виникла ще до Ющенка: в 2004 Україна посідала у рейтингу Тренсперенсі Інтернешнл 122 місце)».

«...Янукович виглядає як апаратник з радянських часів, який говорить про захист найслабших та найбідніших верств суспільства, а сам одягає туфлі з крокодилової шкіри».

Owen Matthews, «Yanukovych Is Back».
Оуен Метьюс, "Янукович повертається».
(Newsweek, 10.2.2010).


«...Погана новина: Віктор Янукович, переможець недільних президентських виборів в Україні, – це сумнозвісно недорікуватий двічі засуджений злочинець, якого підтримує зграя потужних бізнесменів, підозрюваних у зв»язках з мафією».

«...Не беручи до уваги кримінальне минуле та підозрілих соратників, якщо Янукович продемонструє хоч якесь вміння керувати урядом України, він вже буде працювати краще, ніж його попередник».

James Marson, «Ukraine»s New President: Is the Orange Revolution Over?»
Джеймс Марсон. «Новий Президент України: Помаранчева революція закінчилася?»
(Time, 11.2.2010).


«...Перемога Януковича показала приголомшливе повернення людини, відомої на Заході як фальсифікатор, маріонетка Москви та апаратник радянського типу».

«...Яким буде правління Януковича?... Його успіх буде залежати від того, як йому вдасться впоратися з його впливовими олігархами, які його підтримували та які зараз хочуть, що він діяв в іншому напрямку...Який би шлях не обрав Янукович, немає аніякого сумніву в тому, що беззаперечна прозахідна політика... завершилася. Новий президент висловився за нейтральний статус України...»

Anne Applebaum, «Ukraine»s democratic evolution, on hold for now».
Енн Аппельбаум, «Українська демократична еволюція поки що призупинилась».
(Washington Post, 9.2.2010).


«...Недільне обрання Віктора Януковича президентом України не є контрреволюцією, принаймні поки що».

«...Янукович був поганим героєм Помаранчевої революції 2004 року. Колишній бандит та комуніст з кримінальним минулим, того року він змагався за президентську посаду з відкритою підтримкою російської влади та намагався сфальсифікувати вибори».

«...Питання в тому, чи поважатиме Янукович тих, хто його обрав, та чи забезпечить він демократичні вибори в майбутньому...якщо його буде усунуто з посади у встановленому порядку, як і всіх політиків, тоді він з повагою поставився до духу Помаранчевої революції».

«Якщо він спробує продовжити свій термін на посаді завдяки фальсифікації голосів, залякуючи опозицію та вбиваючи журналістів, чим відзначаються його східні сусіди, тоді ми знатимемо, що до влади прийшла контрреволюція. Саме за цими мірками ми судитимемо про нього».

Німецькі мас-медіа

Von Konrad Schuller, «Mehr Distanz zum Westen».
Конрад Шуллєр, «Більша дистанція до Заходу».
(Франкфуртер Альгемайне Цайтунг", 15.1.2010).


«...Тон Януковича є антизахідним. Цей чоловік з російськомовного Сходу країни, який в 2004 році, попри значне втручання Володимира Путіна та масштабні фальсифікації, програв президентські вибори, повертається та насміхається з "євро-романтизму" помаранчевого табору. Він хоче вступити до московського Єдиного економічного простору, а його Партія регіонів, яка є побратимом російської Єдиної Росії, виступає за визнання російських сателітів Росії Абхазії та Південної Осетії. Все це є повністю несумісним з зусиллями діючого уряду щодо укладання Угоди про асоціацію з ЄС».

«... він дивиться на Європу без ентузіазму. У разі перемоги на виборах, як зазначають його друзі, Україна сприйматиме себе менше як частину Заходу, радше як "місток" – як країну, що тримається на однаковій відстані від Москви та Брюсселю».

Von Konrad Schuller, «Aus Liebe zum "Leader"».
Конрад Шуллєр, «З любові до лідера"».
(Франкфуртер Альгемайне Цайтунг, 20.1.2010).

«... Існують вагомі підстави не довіряти кандидату Януковичу. На президентських виборах в 2004 році міжнародні спостерігачі виявили масштабні фальсифікації на його користь».

«... Однак фальсифікація виборів – це не все. За що не візьмешся, Януковича оточують таємниці... Особливо туманними є два терміни Януковича за гратами».

Von Konrad Schuller, «Neuer Schnee auf altem Schmutz».
Конрад Шуллєр, «Новий сніг на старому бруді».
(Франкфуртер Альгемайне Цайтунг, 15.22010).


«Що ж до Януковича, його відтоді супроводжує один взірець: новий сніг на старому бруді. Він, правда, визнав, що двічі сидів у тюрмі...але він говорить про реабілітацію від 1978-го. Деталі аж надто не відомі, бо коли він став прем'єр-міністром, час уже замів сліди: судові акти, документи з в'язниці зникли безвісти».

«У цій біографічній млі раз у раз спливає фігура наставника. У Януковича завжди були покровителі, які відповідали часу. Першим став істинний радянський ідол – льотчик-штурмовик і космонавт Георгій Береговий... Наступний зв»язок сформувався після розвалу СРСР. Він теж відповідав духові часу. У радянські часи всі хлопчики мріяли стати космонавтами, а тепер – гангстерами. На Донбасі бушувала війна між бандами».

«Другий наставник Януковича вижив у ті часи. Ще молодий тоді Рінат Ахметов... Далі він розбудував Партію регіонів, найбойовіше в Україні політичне угруповання. Нині він найбагатша людина країни. У тіні Ахметова Янукович знову почав рости».

«Бізнес-моделі середовища, яке представляє Янукович, від часів зривання шапок неабияк ускладнилися. Тут і монополістична газова торгівля, і приватизація на замовлення. Під час першого терміну Януковича на посаді прем'єра Ахметов і Ко придбали за 800 мільйонів доларів державний металургійний завод у Кривому Розі».

«Більше не проливається кров. Агресивні молоді "бригадири", які ним раніше диригували, давно трансформувалися в джентльменів середнього віку...З розбійників зробилися "олігархи", великі власники з наміченими претензіями, які дають жити іншим, якщо ті не порушують правил. Навіть у Партії регіонів Януковича почав діяти плюралізм: крім Ахметова своїх особистих депутатів тримають у підпорядкування такі секторні князьки, як металургійний магнат Клюєв, підприємець-енергетик Бойко, газовий жонглер Фірташ».

«...Янукович тим часом уперше здобув власну владу. З маріонетки він став ведучим, а в кріслі президента може перетворитися на повелителя».

«Правда, на відміну від колишніх наставників, він не має свого приходу; але з підпорядкуванням армії, служби безпеки й прокуратури, з впливом на Нацбанк, приватизаційні структури та міністерство внутрішніх справ його майбутній пост озброєний такою владою, що вона може зробити з нього самоуправного гравця. Він має змогу роздавати прибуткові посади й застосовувати озброєні підрозділи».

«І знову Янукович відчув віяння часу. Він переміг на виборах так чесно, що міжнародні спостерігачі не могли повірити. І, щойно перемігши, пообіцяв подолати корупцію. А сніг падає і падає».

Ніна Єглінскі, Обмін ударами напередодні президентських виборів в Україні».
(Дойче прессе агентур, Німецьке агентство новин, 2.2.2010).


«...Янукович висловився принципово на підтримку участі країни в будівництві запланованого газопроводу "Північний потік". На посаді президента він обіцяє перевірити всі можливості співпраці цієї колишньої радянської республіки у будівництві трубопроводу по дну Балтійського моря».

Українські та російські мас-медіа

«Editorial, «Vote Tymoshenko».
Редакційна стаття, «Голосуйте за Тимошенко».
(Kyiv Post, 4.2.2010).


«...Кампанія Януковича, лідера Партії регіонів, що дивиться на схід, стала справжнім проявом зневаги до демократії. Крім того, дії кандидата демонструють, що на президентській посаді він не буде самостійним».

«Він залишається підвладним потужним олігархам, які сприяли його кар'єрі від дрібного колишнього злочинця до губернатора Донецької області і, нарешті, головного лиходія Помаранчевої революції 2004 року».

«Його команда радянських апологетів та промислових баронів-грабіжників проявила лише ворожість до зародкової української демократії та незрілого середнього класу».

«...Янукович, по-суті, – пусте місце...»

«У нього немає таланту красномовства, чесності та сміливості, він не може відірватись від розписаного до звуків тексту, підготовленого його політичними консультантами. Коли ж Янукович таки відходить від написаного, він проявляє вражаючу неосвіченість та навіть сексизм, прикладом чого стала його репліка про те, що місце Тимошенко – на кухні...»

Peter Byrne, «From Prison To President».
Пітер Бірн, «З в'язниці у президенти».
(Kyiv Post, 11.2.2010).


«...Януковича ніколи не вважали самостійним. Його критики переважно розглядають його як підконтрольний інструмент найбагатшого мільярдера в країні Ріната Ахметова та інших покровителів...»

«...Однак, ще залишається побачити, скільки змін зможе принести Янукович. Після виборів він говорив досить великодушно, можливо, усвідомлюючи той факт, що він прийде до влади з підтримкою менше, ніж половини громадян, які проголосували в другому турі, та менше, ніж третини всіх зареєстрованих виборців».

«...Багато людей пильно спостерігатимуть за тим, як Янукович виконуватиме свої обіцянки, беручи до уваги його оточення, яке Тимошенко та багато інших називають корумпованою бандою олігархічних інтересів, адже ці люди оточують новообраного президента вже дуже давно...Обличчя в оточенні Януковича залишились ті ж самі...»

«...З усіх дивовижних фактів, пов'язаних з політичним поверненням Януковича, жоден інший не сприймається з такою іронією, як те, що українці обрали президентом саме ту людину, яку широко звинувачують в участі у великій змові щодо фальсифікації виборів 31 листопада 2004 року».

«...У біографії Януковича є й інші темні плями, які, на думку багатьох, мали завадити його обранню національним лідером. Наприклад, Янукович заявляє, що має магістерський ступінь з міжнародного права та докторський ступінь з економіки, обидва з яких він отримав, будучи губернатором Донецької області між 1997 та 2002 роками. Хоча ці ступіні є дійсними, дехто сумнівається у справжності академічних зусиль, докладених для їх отримання. Сумніви також викликає законність придбання Януковичем розкішних 130 гектарів землі у державній резиденції "Межигір'я" під Києвом, де він зараз мешкає...»

Mark Rachkevych, «Election winner lacks strong voter mandate».
Марк Рачкевич, «Переможцю виборів не вистачає переконливої підтримки виборців».
(Kyiv Post, 12.2.2010).


«...Приблизно 11, 6 мільйонів людей підтримали Тимошенко, давши їй перевагу у 17 з 27 адміністративних регіонів України».

«Такі результати демонструють, що значній частині населення важко змиритись з президентством Януковича, який стане першим в історії незалежної України президентом, якому не вдалось отримати принаймні 50 відсотків загальнонаціональної підтримки».

Editorial, «Thugocracy ahead?»
Редакційна стаття, «Бандократія попереду?»
(Kyiv Post, 12.2.2010).

«...Ті, хто відчуває ностальгію за епохою екс-президента Леоніда Кучми, повинні радіти. Цілком імовірно, що новообраний Президент України Віктор Януковича скоріш за все поверне назад неналежне управління та бізнесові практики, характерні для корумпованого 10-річного правління Кучми».

Euan MacDonald, «If you didn»t vote Tymoshenko, you helped choose the wrong monkey».
Юен МакДональд, «Якщо Ви не проголосували за Тимошенко, Ви допомогли не тій мавпі».
(Kyiv Post, 12.2.2010).

«Ця людина не гідна бути президентом України. Ви насправді вважаєте, що Тимошенко була б гірше? Або ви вперто думаєте, що Україна повинна пройти крізь період політичного мазохізму – президентства Януковича, щоб якось розбудити легіони виборців, які немов лунатики йшли на виборчі дільниці, щоб знову і знову проголосувати за нього?»

Yulia Latynina, «Letting Poor People Vote Is Dangerous».
Юлія Латиніна, "Опасно разрешать голосовать на выборах нищему народу".
(Moscow Times, 10 лютого 2010).

«...Победа Виктора Януковича на президентских выборах в воскресенье, так же, как и победы Президента Ирана Махмуда Ахмадинеджада или Адольфа Гитлера, снова ставит под сомнение основной принцип демократии: народ способен избирать себе правителей. К сожалению, только обеспеченные люди могут ответственно избирать себе правителей. Нищий народ выбирает себе таких политиков, как Янукович или Президент Венесуэлы Уго Чавес».

«...Другое дело – победа Виктора Януковича. Скажите, можно ли себе представить, чтобы американцы избрали президентом человека, который является марионеткой правящей элиты и криминальных кланов?...Недавние выборы в Украине продемонстрировали столкновение двух главных недостатков демократии: тенденции бояться сильных личностей (Тимошенко) и тенденции голосовать за недалеких людей (Янукович)».

Nina Khrushcheva, «Ukrainian Democracy and Its Cynics».
Ніна Хрущева, «Українська демократія та її циніки».
(Moscow Times, 5 лютого, 2010).

«... Просто неймовірно, як двічі засуджений злочинець, який так і не розкаявся, людина, яка намагалась сфальсифікувати президентські вибори та виступала на підтримку силових заходів щодо людей, які мирно протестували проти фальсифікації ним виборів, може бути кандидатом на будь-яку посаду, не кажучи вже про президента країни з майже 50-мільйонним населенням».

«...З власних слів Януковича цілком очевидно, що він не прийняв легітимність Помаранчевої революції, а це означає, що він не приймає основоположний принцип демократії, який полягає в тому, що на шляху до влади не можна шахраювати».

«...Антидемократична позиція Януковича не повинна нікого дивувати. Про його кримінальне минуле згадується часто...»

«... Янукович, чия кампанія фінансується основними бенефіціарами старої, корумпованої системи, скоріш за все відмінить реформи енергетичного сектору, відновивши тим самим серйозні загрози для європейського енергетичного ринку».

«...Минуле Януковича, характерними для якого є насильство та нехтування демократичними нормами, занадто глибоко укорінилось, щоб допускати, що у разі його перемоги він коли-небудь дозволить знову кинути виклик його посаді. Перемога Януковича може стати останніми вільними виборами в Україні на дуже довгий час».

 При повному або частковому використанні матеріалів гіперпосилання (http://www.politdumka.kiev.ua) на «Політична думка» обов'язкове