ПОЛІТИЧНА ДУМКА

У Страсбурзі під час засідання Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) представник Люксембурга запитав Януковича: «В Україні зараз відбувається процес героїзації Сталіна і, все більшою мірою, повернення до радянської інтерпретації подій Другої світової війни. Чи підтримує цей процес ваш уряд і, зокрема, Міністр освіти? Що ви, пане Президенте, робите для того, аби зупинити цей загрозливий процес?»

У відповідь Янукович запевнив усіх присутніх, що позиція Міністра освіти повністю відповідає його власній. Президент відзначив, що українофоб Дмитро Табачник має ті ж самі погляди на українську історію та національну ідентичність, що й він. Галичани – майте це на увазі наступний раз, коли будете йти на голосування!

Коли його запитали про заплановане відкриття бюстів Сталіна, Янукович не засудив організаторів з Комуністичної партії України (КПУ) – напевне, тому що вони входять до його коаліції «Стабільність і реформи». Замість цього він запропонував проводити місцеві референдуми з цього питання.

Українці, навіть на сході, не поділяють погляди Януковича. Опитування Центру Разумкова засвідчило, що 57% українців виступають проти відкриття пам'ятників Сталіну і лише 10% підтримують цей крок (

www.uceps.com.ua). Не дивно, що найбільша частка противників цього проживає на Західній Україні (76%), проте навіть на рідній для Януковича Східній Україні 57% населення негативно ставиться до відкриття монументів Сталіну. Більше того, опоненти цього рішення є серед усіх вікових категорій, включно з 52% серед тих, кому за 60.
Президент Янукович перетнув другу «червону лінію», в додаток до пролонгації терміну перебування Чорноморського флоту на території України, коли під час секції запитань і відповідей після своєї промови до ПАРЄ заперечив, що голодомор 1933 року був штучним голодом в Україні. Слова Президента Януковича були ніби «поливання мастилом уже тліючого вогню української поляризованої політики» – написав колишній заступник помічника державного секретаря США з питань Європи та Євразії Девід Креймер у газеті "Kyiv Post" (28 квітня).

Не знати власну історію значить не бути відповідальним громадянином своєї країни та повторяти помилки своєї історії. Партія регіонів та Комуністична партія України не голосували за закон про голодомор в Україні в жовтні 2006 року і після відновлення свого альянсу пообіцяли скасувати закон у парламенті. Мені ніколи не було зрозуміло, чому Ющенко не бачив різниці між двома так званими «московськими проектами» – Блоком Тимошенко, який голосував за закон про голодомор, і Партією регіонів, яка не голосувала за нього.

Президент Янукович сказав, що голод був трагедією для всіх радянських людей, не лише для українців. Визнавати голод «геноцидом неправильно та несправедливо», – сказав він. «Це була трагедія, спільна трагедія держав, що входили до СРСР». Це цілком відповідає позиції, яку вже довго пропагує Росія.

Президент Янукович визнав голод продуктом «тоталітарного режиму, ставлення до людей». У той же час це не завадило Партії регіонів, яку він очолював протягом 2003-2010 років, двічі увійти до коаліції з КПУ, яка до цього часу притримується радянської доктрини невизнання факту голоду.

Найбільш важливим для Януковича було дати зрозуміти, що він заперечує те, що голод був геноцидом, проте він міг описати голод як злочин проти людства, вчинений проти України. Замість цього Янукович прийняв російську позицію, згідно з якою Україна не вирізнялася з-поміж інших радянських республік, оскільки голод був спрямований проти радянських селян, а не українців.

Питання визнання голоду геноцидом є дуже суперечливим навіть серед західних науковців, що досліджують Україну та колишній СРСР.

Професор Оксана Шевель з Університету Туфтса в США сказала мені: «Звинувачувати етнічних росіян у голоді в Україні, безперечно, неправильно. Проте стверджувати, що не було різниці в тому, як радянські лідери і Сталін особисто ставилися до різних зернових регіонів і селян різних національностей, також некоректно. Це просто не відповідає фактам«.

«Багато науковців за допомогою архівних свідчень показали (і резолюція Ради Європи так само містить результати цих досліджень), що причини голоду відрізнялися поміж регіонами. Так, був спільний класовий компонент. Проте в Україні так само був очевидний національний елемент. Професор Андреа Ґраціозі провів одне із найкращих та найбільш збалансованих досліджень з цього питання».

Вона додала: «Ви можете прочитати лекцію Ґраціозі з цієї теми тут:

http://www.utoronto.ca/jacyk/events_2009-2010.htm. Ґраціозі показав, що Сталін вбачав у селянстві базу українського націоналістичного руху і зробив висновок, що, знищивши селянство, він виснажить націоналістичний рух, якого він побоювався. Це не означає, що постраждали лише українці чи що етнічний фактор був єдиним фактором під час голодомору».

У той же час, погляди Президента Януковича є грубим нехтуванням усього, що було зроблено довкола питання голоду його трьома попередниками, не лише колишнім Президентом Ющенком.

Хоча колишній Президент Ющенко найбільше асоціюється із визнанням голоду «геноцидом», насправді вперше це визначення прозвучало з вуст тодішнього Президента Кучми під час відзначення 70-х роковин голоду в 2003 році. У лютому 2003 року були вперше проведені парламентські слухання з питань голодомору у відповідності до резолюції, прийнятої парламентом 28 листопада 2002 року.

Ви можете запитати, хто був прем'єр-міністром у той час? Ніхто інший, як пан Янукович.

У листопаді 1998 року Президент Кучма видав указ, згідно з яким кожної четвертої суботи листопада відзначається Національний день пам'яті жертв голодомору. Іншим указом було скасовано святкування більшовицької революції 7 листопада.

Наразі стрілка годинника повертається назад, слідуючи протореним Росією шляхом. Росія була найбільшим критиком публічного обговорення голоду в Україні, оскільки це кардинально суперечило обраному нею шляху, якому вона слідувала протягом останньої декади: реабілітації архізлочинця Йосипа Сталіна.

Росія була особливо непохитною в тому, що голод не був «геноцидом», і використовувала власне членство в багатьох міжнародних організаціях заради блокування будь-яких спроб такого визнання. Тим не менше, 19 держав вже погодилися з тим, що голод був геноцидом

(новий Янукович!). ООН, Європейський парламент і ПАРЄ видали резолюції, що засуджували голод, у 2003, 2008 і 2010 роках, відповідно, проте не назвали його «геноцидом».

Коли Президент Ющенко залишав свою посаду, Київський апеляційний суд проводив слухання з питань голодомору в рамках кримінальної справи, відкритої Службою безпеки України (СБУ) в травні 2009 року. Згідно з рішенням суду, Сталін та інші лідери комуністичної партії були визнані винними у геноциді проти українців. «Наша Україна», очолювана Ющенком, звинуватила Президента Януковича у «цинізмі» та ігноруванні закону 2006 року та рішення суду 2010 року, назвавши його людиною, «яка не любить свою країну та не знає її законів».

Президент Янукович не лише відмовився від суперечливого погляду на голод як на «геноцид», проте також намагається применшити зв'язок голоду з Україною в цілому. У день його інавгурації (25 лютого) розділ сайту

www.president.gov.ua про голод 1933 року, створений його попередником Ющенком, був видалений. Голова СБУ Валерій Хорошковський закрив архівний відділ, що публікував документи КДБ та попередніх служб, які стосувалися злочинів тоталітарного режиму проти України. Журналіст з каналу «1+1» також скаржився на те, що тема голодомору стає об'єктом табу на комерційних каналах, і зазначив, що телевізійним каналам дають нові «директиви», які нагадують «темники» часів Кучми.

Президент Янукович міг відмовитися від визнання голоду «геноцидом» і таким чином показати власну незгоду із своїм попередником і в той же час вважати голод злочином, вчиненим радянським режимом проти українців (у відповідності з позицією багатьох західних дослідників). Натомість президент на 100% прийняв російську позицію, згідно з якою голод не прив'язаний до України, і пішов услід за Росією у процесі реабілітації Сталіна.

Сталін напевне, зараз дивиться на Україну із задоволеним оскалом на своєму обличчі. Пересічення Президентом Януковичем двох «червоних ліній» 27 квітня 2010 року (Чорноморський флот і голодомор) засвідчило, що він став максимально послужливим перед Москвою. Як і в 1991 та 2004 роках, цього разу реакція з боку національно свідомих українців буде неприємною для влади.