A+ A A-
  • Written by Administrator
  • Hits: 6203

Експерти не побачили в Тігіпкові реформатора в уряді Азарова і прогнозують його відставку-опитування

Tigipoko_walk{jcomments on}Якби Тігіпко пішов на ризик, то він міг би бути повноцінним і реальним прем'єр-міністром за президента Тимошенко. Але цією картою Тігіпко не зумів розпорядитися. Тому після перемоги Януковича йому нічого іншого не залишалося, як піти в уряд Азарова-Януковича у статусі декоративного віце-прем'єра... Тігіпко не даремно керував виборчим штабом Януковича у 2004 році. Він абсолютно не даремно пішов працювати в уряд Азарова-Януковича, бо він належить до цього політичного співтовариства... доки не буде зламано кланово-олігархічну систему, жодних реформ в країні не буде. Будуть лише псевдореформи

 

Наскільки виправданим був похід до влади Сергія Тігіпка? Понад сто днів його діяльності в команді Януковича-Азарова, що вони дали особисто Тігіпку і що йому вдалося реалізувати в цій команді з обіцяних ним передвиборчих гасел і зробити для країни? З цими запитаннями «Політична думка» звернулася до відомих українських політологів.

Олексій ГараньОлексій Гарань:

Коли була сформована у неконституційний спосіб коаліція Януковича-Азарова, Тігіпко казав, що він ніколи у цю коаліцію не піде. Але він душе швидко відмовився від своїх слів і зробив інакше. Навіщо він так вчинив і задля чого, чому він вирішив піти в команду, яку сам критикував? Очевидно що він не має важелів впливу, аби впливати на економічну політику, отже його перебування там абсолютно невиправдане. З іншого боку, він може бути просто використаний командою Януковича за якісь їхні непопулярні рішення. Влада розуміє, що непопулярні заходи потрібно буде проводити – підвищення цін, тарифів – і не виключено, що вона цей негатив може спробувати перекинути на Тігіпка. Наразі можливості Тігіпка впливати на будь-що є дуже обмежені. Тобто влада використовує його як реформатора нібито, якого вона долучила до уряду. Однак він ні на що реально не впливає. За таких умов я не виключаю, що Тігіпко невдовзі заявить про свою відставку. Мовляв, я хотів, але мені не дали. У такому разі, його електорат може його зрозуміти. Безумовно Тігіпко будує амбітні плани на місцеві, а потім на парламентські вибори. Його успіх тут залежатиме якраз від його поведінки і вибору. Він може грати як самостійний гравець. А може як молодший партнер Партії регіонів.


Володимир Поляков:

Ідучи до уряду Азарова Тігіпко думав про одне - місцеві і парламентські вибори і про те, як компенсувати фінансові та інші втрати під час виборчої кампанії. Наразі в уряді Азарова Тігіпко нічого не зробив і як ми бачимо він ні на що не впливає. Ба більше ми бачимо податковий тиск на малий і середній бізнес, ми не бачимо реальних реформаторських пропозицій від цього уряду, членом якого є Тігіпко. Аби себе врятувати, він може піти з уряду , пояснюючи , що йому не дали і самі не хотіли проводити справжні реформи. Або ж Тігіпко свідомо залишиться у цій команді як молодший партнер Партії регіонів. Якщо він не піде у відставку, розраховувати на такі ж результати , як він отримав на президентських виборах, як на мене, він не зможе. У разі якщо він провалить переговори з МВФ, то я думаю, що така відставка можлива найближчим часом.


Михайло ПогребінськийМихайло Погребінський:

Тігіпко мав величезні політичні шанси претендуючи на статус «третьої сили». Мені здається, що він ці шанси цілковито змарнував. Є невеликий відсоток сподівань на те, що він покине владу ,скажімо, через місяць, і повернеться у стару нішу. Водночас перебування Тігіпка у команді Януковича-Азарова лише зменшили його політичні перспективи. Наразі важко говорити про те, що йому вдалося вплинути на політику чинної влади і реалізовувати свої виборчі обіцянки. Я думаю, що податкова реформа ,наприклад ,не виглядає такою переконливою, як можна було очікувати від Тігіпка. Врешті видно, що це не його продукт. Щодо інших речей, то так само видно, що він лише виконує доручення влади і не демонструє свою окрему позицію, що не може не позначитися на його подальшій політичній перспективі.


Вадим КарасьовВадим Карасьов:

Похід Тігіпка до влади може бути виправданим в контексті невдало розіграної електоральної і політичної карти між першим і другим туром президентських виборів. Якби Тігіпко пішов на ризик, -а ризик має бути сутністю діяльності політика-, то він міг би бути повноцінним і реальним прем'єр-міністром за президента Тимошенко. Але цією картою Тігіпко не зумів розпорядитися. Тому після перемоги Януковича йому нічого іншого не залишалося, як піти в уряд Азарова-Януковича у статусі декоративного віце-прем'єра. Він здобув свої електоральні показники і політичний капітал несподівано для багатьох. Чому він пішов до Януковича? Гадаю для того, аби не тупцювати на одному полі з Тимошенко і Яценюком . Однак у нього електорат специфічний – він не прозахідний, не націонал-демократичний, не помаранчевий і не голубий. Це електорат, який коливається на межі між Тігіпком з його політичною силою і Партією регіонів, особливо не розрізняючи деталі. Тігіпко відпрацював в уряді більше ніж 100 днів і ці дні були для нього швидше сховищем. Йому треба було пересидіти цей період, аби потім робити уже політичний вибір. Тігіпко від залучення до команди Януковича нічого не виграв. Йому важко змагатися з Клюєвим і Колесніковим, які реально на щось впливають. Незрозумілим є ставлення Тігіпка до ситуації, коли реальну політику уряду диктує президент, прем'єр і команда «регіоналів», до якої Тігіпко не має відношення. Але очевидно він вважає, що краще пересидіти в таких умовах, аніж йти на якусь опозиційну діяльність, на яку може претендувати лише Тимошенко і на яку за певних умов погодився піти Яценюк. Що далі робитиме Тігіпко? Далі йому доведеться робити вибір і очевидно виходити зі сховища. Якщо йому вдасться виявити ініціативу і піти на загострення з іншими ключовими гравцями в уряді, які себе бачать реформаторами, або піти з уряду і позиціонувати себе як нову економічну надію виборців сходу і півдня України. Тому що наближається час, коли виборець зажадає від нього або реальних результатів в цьому уряді або інших дій. В разі активних дій Тігіпко зможе знову повернутися в свою політрекламну стихію і взяти участь у місцевих, парламентських виборах і тоді уже планувати самостійну діяльність.


Ігор ЛосєвІгор Лосєв:

По-перше, це велика наївність вважати Тігіпка якоюсь новою кров'ю у політиці. Тігіпко це типовий, комуністичного штибу, апаратник, номенклатурник, колишній перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу, який не виділявся навіть тоді, коли комсомол і партію намагалися якось демократизувати. Тігіпко був якраз серед тих, хто цьому дуже заважав, намагаючись так би мовити зберегти і подбати про цноту партійної лінії. Тому коли сьогодні заявляють і сподіваються, що Тігіпко запропонує щось нове, якісь реформи проведе, це дивує. Він гарно вбраний, гарно виглядає, поводиться по-європейськи, але не більше за це. Не треба думати, що якщо людина справляє таке враження зовнішнє, то вона і внутрішньо такою є. Тігіпко не даремно керував виборчим штабом Януковича у 2004 році, це було не випадково. Він абсолютно не даремно пішов працювати в уряд Азарова-Януковича, бо він належить до цього політичного співтовариства, він є його частиною і нічим принципово не відрізняється від них, хіба-що пристойніше зовні поводиться. Ось і все. Тому бачити у ньому якогось реформатора – це безглуздя. Великий реформатор, це людина здатна в тому числі і на якісь руйнівні, але корисні дії. Це факт, бо доки не буде зламано кланово-олігархічну систему, жодних реформ в країні не буде. Будуть лише псевдореформи. А Тігіпко ніколи не піде, як казали більшовики, проти свого класу, проти свого оточення, середовища. Чи реалізує він свої передвиборчі обіцянки в цій команді? Те, що він обіцяв засвідчує, що він непогано скористався послугами своїх політтехнологів. Принаймні він до них прислухався, це вже добре, але це лише креатив і ідеї політтехнологів, тому він і отримав свої непогані відсотки на виборах. Але вважати, що ця людина має якийсь потенціал реформатора не має підстав. Це може бути лише за умов, коли він не буде першою особою, а буде третім ,четвертим чи навіть п'ятим але за сильного президента-реформатора. Я наприклад думаю, що за президента Тимошенко з нього б може вийшов непоганий прем'єр чи віце-прем'єр. Але це було б тоді, якби Тимошенко брала на себе всю відповідальність, а Тігіпко б діяв за її наказами. Ця номенклатурно-комсомольська персона на самостійні дії просто нездатна. Люди, які пройшли школу комсомолу, вони переважно займалися таким національним видом спорту як уникнення відповідальності. У деяких це добре виходить і дотепер. Для країни Тігіпко нічого не зробив і не зробить і не треба сподіватися на це. Це постать декоративна і допоки він буде вписуватися в цю «регіональну» систему, його там триматимуть, почне не вписуватися – викинуть. Може він використає це як боротьбу за народне щастя, за яку його нібито репресували. Але виборці зараз усе бачать. Ті, хто віддав йому свої голоси сподівалися справді на якісь дії, вони побачили типового апаратника, інші дії, ніж обіцялося. А вдруге людей не ошукаєш.


Володимир ЦибулькоВолодимир Цибулько:

За час свого перебування у владі Сергій Тігіпко став найдорожчим українським туристом, після Віктора Януковича звичайно. Фактично завданням команди Януковича під час залучення Тігіпка до влади було відлучення його від власної армії виборців так би мовити. Результат продемонстрований Тігіпком під час президентських вборів очевидно дуже вразив Януковича, тому було ухвалено рішення нейтралізувати конкурента. А найкращий спосіб знищити конкурента – це задушити його в обіймах, що і відбувається зараз з Тігіпком. Тепер виглядає, що сама армія пішла від Тігіпка. Мені здається, що Тігіпко не врахував одного моменту, погодившись на працю в команді Януковича-Азарова, зокрема те, що така команда повноваженнями ділитися не може апріорі і не буде. Тому похід до влади Тігіпка був не реалізацією його виборчих обіцянок, а стратегічною помилкою, яка призвела до втрати електорату. Розрахунок був на те, що такий нібито інтелігентний Тігіпко стане хорошим переговорником з Міжнародним валютним фондом. Але як виявилося перемовник він не найкращий і тут справа не в Тігіпкові. У світі все ж таки персоніфікують українську владу через Януковича. Можливо Тігіпко мав свої певні розрахунки і навіть наміри щось зробити, але ці наміри вперлися у важку, опецькувату постать Януковича. Все що вдалося команді Януковича у стосунках з Тігіпком, це зробити його співвідповідальним за стан економіки. Стосовно ж політичних перспектив самого Тігіпка, то він , як на мене, цим походом до влади Януковича, їх втратив. 5% електоральної підтримки- це максимум, на який він може розраховувати.


ТаранСергій Таран:

Важко сказати, що Тігіпкові вдалося бодай би щось виконати зі своїх передвиборчих обіцянок в уряді Азарова. По-перше, це неможливо, оскільки він пішов в команду, яка не мала конкретних планів і намірів щось реформувати, не мала врешті кадрового потенціалу. На словах ці реформи від влади звучать, але реально ми їх ніколи не побачимо. Я думаю, що десь 30% він уже втратив електоральної підтримки прийшовши в команду його конкурента на виборах Януковича і стільки ж він втратив не зробивши жодної дії, не виконавши жодної своєї обіцянки. Якщо він далі залишатиметься у цій команді, то він остаточно розгубить свій рейтинг. Розраховувати на те, що йому все ж таки вдасться зробити в цій команді, марно. Команда Азарова-Януковича запропонували проект так званих реформ, але продемонструвала при цьому великий розрив із здатністю реалізувати цю програму. Таким чином сподіватися на якісь самостійні дії від Тігіпка, не варто.