A+ A A-
  • Written by Марина Пирожук
  • Hits: 2931

Ми маємо фактично не економіку в країні, а «олігархономіку»- Михайло Гончар

Gonchar_MikhailoМарина Пирожук
Теперішня влада дуже добре маніпулює газовою темою ...Плач за дешевим газом це один з політичних прийомів. Ніхто ж не говорить про застосування енергозберігаючих технологій, про енергоефективне виробництво, бо це їм невигідно, оскільки вони якраз і заробляють на цій енергомарнотратній економіці.

Пане Гончар, чим керувалася передовсім нинішня влада ,порушуючи кримінальну справу проти Юлії Тимошенко за газові угоди?

Думаю тут є багатоцільове завдання. З одного боку влада прагне «завантижити кримінальними справами» Юлію Тимошенко, аби постійно відволікати її від політичного активного життя в опозиції. З іншого боку в угоді, підписаній Тимошенко, є до чого причепитися.

Азаров називає непосильною ціну за газ для української економіки. Якщо це так, то чи може і хоче українська влада змінити або відкорегувати ці угоди на користь України?

Ні, це лише розмови, оскільки російська сторона заявляла неодноразово, що такі угоди її влаштовують. А оскільки зміна контрактів має бути за згодою двох сторін, то їх змінити неможливо.

Українська сторона має юридичні механізми для їх скасування?

Лише теоретично. Хоча сам контракт містить в собі певні положення, які можна було б використати, аби досягти перегляду цих домовленостей. Але навряд чи українська сторона, яка неготова до жорстких дій щодо Росії, буде цим займатися. Відповідні положення контракту передбачають консультації сторін у випадку, якщо змінюється ринкова ситуація. А вона зазнала змін на ринку газу. Якщо теперішня українська влада хотіла б щось змінити, то вона б це робила.

Підписані цієї владою так звані «харківські угоди» дають підстави наступній владі порушити кримінальні справи уже проти Януковича і Азарова?

Так, безумовно.

Чи справді Україна платить найвищу ціну в Європі за російський газ?

Якщо порівнювати з деякими нашими сусідами, то ціна справді вища.

Попередня влада, Ющенко зокрема свого часу наполягав , що Україна має платити європейську ціну , аби не залежати від Росії. Зараз Україна має європейську ціну, чи стала вона більш незалежною?

Ні звичайно.

Напередодні підписання газових угод у 2009р. прем'єр РФ Володимир Путін спілкувався із Віктором Ющенком про газ і їм домовитися не вдалося. Тоді ж Ющенко говорив, що Росія формує ціну зі стелі і навіть гіпотетично припускав, що Росія може виставити будь-яку ціну. Ціна вища за 400 доларів тоді фігурувала. Може це особиста помста Ющенкові з боку Путіна? Наскільки важливим у газових перемовах був фактор особистих стосунків Путіна-Ющенка? Чи позначилися на умовах газових угод стосунки між Ющенком і Тимошенко?

Бачите, Ющенко назвав тоді зопалу таку ціну. На той період , ще до фінансової кризи, то ціна на газ перевалила позначку 400 доларів за тис. куб. метрів. Але проблема полягала в тому, що у 2008 році відбувся обвал цін на нафту. А відповідно й впали ціни на газ. Тому ціна 450 , яка була взята у формулу, була взята з попереднього періоду, а отже є зависокою. Це була маніпуляція з російської сторони.

Тимошенко підписувала угоди в умовах газової війни, коли Європа сиділа без газу і тепла, коли Президент Ющенко , а також окремі зацікавлені олігархи вели свою паралельну лінію переговорів...

Звичайно умови, в яких підписувався контракт були важкі і тут уряду тодішньому не позаздриш. Але навіть в тих умовах потрібно було брати тайм-аут і зважувати все.

Але ж Захід тиснув на український уряд, вимагаючи негайно розібратися з Росією і відновити транзит. Українські газотранспортні мережі теж працювали в загрозливих умовах. Чи мав цей час український уряд і чи могли бути іншими газові угоди в таких політичних умовах? Врешті, чи може Україна привезти з Москви вигідні для неї газові угоди в принципі, незалежно від того, хто керує урядом?

Захід справді тиснув на Україну. Фактично повторилася історія 2006 року. Якщо тоді ЄС виступав як сторона, що солідаризувалася з Україною, то вже у 2008 році Євросоюз підійшов до газового конфлікту України з Росією виключно зі своїх інтересів, не вникаючи у наші проблеми. Вони сказали, що ми платимо за газ, а отже ми маємо його отримувати. І вони кожного дня тиснули на український уряд.

Виходить, що Україна постраждала частково і через тиск збоку європейських країн?

Європейський Союз теж постраждав, бо отримав високу плату за газ. Я згоден, що український уряд працював тоді у дуже важких умовах і цим скористалася російська сторона.

Наскільки переконливими виглядають заяви про те, що промисловість не витримає такі ціни в умовах збільшення в країні кількості мільярдерів і збільшення статків олігархів, які володіють практично всім промисловим комплексом країни?

Теперішня влада дуже добре маніпулює газовою темою. Безперечно кидається у вічі, що посткризовий період дав таку велику кількість мільярдерів в Україні, які контролюють майже всю промисловість. Плач за дешевим газом це один з прийомів, політичних прийомів. Ніхто ж не говорить про застосування енергозберігаючих технологій, про енергоефективне виробництво, бо це їм невигідно, оскільки вони якраз і заробляють на цій енергомарнотратній економіці. Тому їм потрібно більше газу. Ми маємо фактично не економіку в країні, а олігархономіку.

То виходить, що українська економіка може подужати ціну за газ згідно контрактів 2009р.?

Звичайно що може. Питання лише полягає в тому, аби менше витрачати цього газу. У 2010 р. офіційно зростання ВВП склало 4. 2%, а зростання споживання газу становило 11,1%. Це при тому, що власний видобуток газу впав. Ми фактично торік не лише спожили більше газу, а й більше його імпортували, домігшись тим самим неадекватного рівня ВВП до рівня зростання енергозатрат. Власного газу вистачає для потреб громадян. А оскільки влада обслуговує олігархів, тому вона й волає про високі ціни на газ для них. Попередній уряд принаймні займав позицію про необхідність енергоефективної економіки.

Що було головним предметом інтересів Путіна, на ваш погляд, під час візиту 12 квітня і на які поступки готова йти українська влада ?

Як свідчать харківські домовленості, теперішня українська влада готова йти на будь-які поступки Росії. Україну може врятувати хіба-що якийсь інстинкт самозбереження навіть на рівні олігархату. Росія завжди висуває максимальну ціну, вона непоступлива. Зараз для неї ситуація і влада сприятлива. Плюс вибори у Росії уже не за горами. Путін хоче розіграти вкотре слов»янську карту, як він може повернути в «руський мір» Білорусь і Україну. З Білоруссю усе майже вирішено, а з Україною ще треба працювати. Якщо спрацює інстинкт самозбереження, то Путін поїде з порожніми руками.

А якщо не спрацює?

А якщо не спрацює, то Україна влипне в халепу Митного союзу, що зіпсує стосунки з ЄС.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру "Номос"